Мой клиент был участником общества с ограниченной ответственностью. Он владел долей 70% уставного капитала ООО. Как ему стало известно, участниками общества было принято решение об исключении моего клиента из числа участников. Они подготовили и передали протокол общего собрания участников государственному регистратору, который провел действия по внесению изменений в Единый государственный реестр юридических и физических лиц-предпринимателей. Впоследствии эти действия государственного регистратора были признаны административным судом противоправными.
Мой клиент инициировал привлечение государственного регистратора к уголовной ответственности. Его процессуальный статус определен статьей 60 Уголовного процессуального кодекса Украины как заявителя. Начатое уголовное производство впоследствии было закрыто. Мной подготовлена жалоба на это постановление следователя такого содержания:
Білоцерківський міськрайонний суд
Київської області
адвоката Стеценка Юрія Володимировича,
представника І.С.П.
СКАРГА
на постанову слідчого про закриття кримінального провадження
Слідчий СВ Білоцерківського МВ (з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області М.А.А. постановою від 03.02.2014 р. закрив кримінальне провадження № 111111111111111 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях державного реєстратора виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Т.Т.Т. ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Вказану постанову вважаю незаконною, винесеною за неповноти досудового розслідування, невідповідності висновків слідчого, викладених у постанові, фактичним обставинам кримінального провадження, а також за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Це підтверджується таким.
1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження із посиланням на відсутність в діях державного реєстратора ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України.
Однак такої підстави закриття кримінального провадження, як "відсутність в діях ознак кримінального правопорушення", КПК України не передбачено.
2. Слідчий у резолютивній частині постанови послався на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закон, який би визначав поняття і склад кримінального правопорушення, не прийнятий. А отже під складом кримінального правопорушення у п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України слід розуміти склад злочину. У теорії кримінального права склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Але слідчий не наводить жодної із цих ознак у мотивувальній частині постанови. А тому посилання на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у резолютивній частині постанови є безпідставним. Аби говорити про відсутність складу злочину, треба конкретно називати, якого саме елементу складу злочину немає.
3. У мотивувальній частині постанови слідчий вказав, що спричинення майнової шкоди моєму клієнту є надуманим і не відповідає дійсності; питання спричинення можливої майнової шкоди внаслідок імовірного протиправного його виключення зі складу учасників ТОВ "А" є господарським спором між учасниками ТОВ "А" і має бути вирішено в порядку цивільного або господарського судочинства; в ході досудового розслідування не було встановлено факту заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Ці висновки слідчого спростовується таким.
3.1. Вважаю, що питання про спричинення майнової шкоди моєму клієнту повинно було бути вирішено слідчим у зв'язку із його зверненням про залучення його до кримінального провадження як потерпілого. Адже він неодноразово звертався до прокурора м. Біла Церква із заявою про залучення його до кримінального провадження як потерпілого. Підтвердженням є опис вкладення і чек про направлення цієї заяви поштою. Прокурор цю заяву не розглянув, слідчому її не направив. Це підтверджується його листом-відповіддю, у якому він зазначає про відсутність підстав розгляду клопотання мого клієнта у кримінальному провадженні № 111111111111111 про перекваліфікацію дій державного реєстратора. Цей лист був відправлений пізніше, аніж мій клієнт направив поштою прокурору заяву про залучення як потерпілого (підтверджується штампом із датою на конверті).
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Але ні прокурор м. Біла Церква, ні слідчий не направляли моєму клієнту постанову про відмову у визнанні потерпілим.
3.2. Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Звертаю увагу , що у п. 111 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 лютого 2005 р. у справі «Новоселець кий проти України» Суд вказав, що прокуратура є державним органом правової держави, діяльність якого сприяє здійсненню правосуддя, і у випадку недотримання зобов'язань, покладених на цей орган, права, гарантовані Конвенцією, були б позбавлені їх "конкретного та ефективного" сенсу. Одне з таких зобов'язань передбачає те, що сторона, яка постраждала, може сподіватись на уважний та ретельний розгляд її скарг. (див., mutatis mutandis, вищезазначена рішення Суругіу, § 65; також як рішення Руіс Торіа і Хіро Баланi п. Іспанії від 9 грудня 1994 року, в серії A № 303 - и 303-B, стор. 12, § 29, та п.п. 29-30, § 27).
Крім того у цій справі Європейський Суд вказав таке:
«114. Суд не бере до уваги шляхи перевірок тверджень заявника. Проте Суду важко зрозуміти, чому під час розслідування весь час заперечувалась реальність існування особистих речей, які належали заявнику, особливо з огляду на заяву Т.Г.М., який допомагав заявнику при переїзді (див. п. 46 вище).
115. Суд констатує, що неналежно перевіряючи питання існування речей заявника, прокуратура не приділяла достатньої уваги скаргам заявника, які він подавав, та не звернула увагу на відповідальність задіяних у справі органів влади. Суд з цього робить висновок, що держава не змогла забезпечити рівновагу між різними інтересами в справі та не вчинила жодних зусиль для здійснення ефективного та неупередженого розслідування щодо зникнення речей заявника в результаті проникнення з дозволу влади до його квартири.
116. Виходячи з вищезазначеного, Суд констатує, що було порушення статті 1 Протоколу 1».
Вважаю, що обставини кримінального провадження № 111111111111111 є аналогічними до обставин справи «Новоселецький проти України» щодо неналежної роботи органів прокуратури. Головною вимогою Новоселецького було те, що державні органи не провели відповідного та ефективного розслідування тих обставин, які були зазначені в його скаргах з цього приводу. Він посилався на статтю 1 Протоколу 1, яка в своїй головній частині сформульована таким чином:
«Кожна (...) особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. (...) »
Звернення мого клієнта до прокурора м. Біла Церква про залучення до провадження як потерпілого також стосувались позбавлення його майна, а саме частки у статутному капіталі ТОВ «А». Звертаю увагу, що про спричинення збитків внаслідок скоєння державним реєстратором службової недбалості зазначається у листі заступника прокурора м. Біла Церква від 23.12.2013 р. Важливо вказати на протиріччя у цьому листі. Так, у першому абзаці прокурор пише: «20.12.13 р. до прокуратури м. Біла Церква надійшло Ваше клопотання, як потерпілого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 111111111111111». А у третьому абзаці цього листа прокурор пише про те, що мій клієнт не наділений процесуальним статусом потерпілого.
3.3. Матеріальні збитки спричинені саме моєму клієнту, бо діями державного реєстратора йому було завдано майнової шкоди. Адже реєстратор вчинив дії з державної реєстрації виключення його зі складу учасників ТОВ «А». Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстратору було відомо, що частка мого клієнта у статутному капіталі товариства становить 70%. Свою частку мій клієнт вносив до статутного капіталу грошима. Кошти вносились через банк на розрахунковий рахунок ТОВ «А». Внесення коштів через банк підтверджується довідкою банку.
Учасник господарського товариства міняє внесок до статутного капіталу на право участі у товаристві. При виключенні учасника товариства йому не повертається внесене ним до статутного капіталу майно. Розмір частки сплачується відповідно до результатів господарської діяльності товариства. Тобто мій клієнт сплатив кошти ТОВ «А», а внаслідок дій державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до установчих документів ТОВ «А» щодо виключення І.С.П. зі складу учасників товариства він набув лише права на відшкодування вартості своєї частки. Але майна і коштів на відшкодування частки у ТОВ «А» нема, бо після його виключення, інші учасники товариства без його відома прийняли рішення про відчуження нерухомого майна, належного ТОВ «А». Потім ці ж учасники прийняли рішення про зменшення статутного капіталу і про ліквідацію товариства.
У наступному Господарським судом Київської області порушено провадження про банкрутство ТОВ «А». Звертаю увагу, що у цій господарській справі ТОВ «А» надано бухгалтерську довідку про поповнення моїм клієнтом статутного капіталу. Цією довідкою визнається внесення ним коштів до статутного капіталу ТОВ «А». Ця довідка спростовує твердження слідчого про те, що спір між учасниками ТОВ «А» має бути вирішено в порядку цивільного або господарського судочинства, бо внесення моїм клієнтом коштів до статутного капіталу ТОВ «А» визнається як товариством, так і його учасниками.
Розвал діяльності ТОВ «А» і втрата моїм клієнтом коштів, внесених до статутного капіталу вказаного товариства, стало наслідком дій державного реєстратора. Якби державний реєстратор не вчиняв дій щодо виключення мого клієнта зі складу учасників ТОВ «А», то вказані наслідки не наступили. Отже, існує причино-наслідковий зв'язок між діями державного реєстратора і заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам мого клієнта.
Звертаю увагу, що частиною 2 статті 367 КК України передбачена кримінальна відповідальність за службову недбалість, внаслідок якої спричинено тяжкі наслідки.
Пунктом 4 примітки до статті 364 КК України встановлено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Формулювання «якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків» означає, що склад злочину службової недбалості за ч. 2 ст. 367 КК України утворюється як внаслідок завдання матеріальних збитків, так і інших наслідків нематеріального характеру. У судовій практиці поняття тяжких наслідків службової недбалості охоплює такі наслідки нематеріального характеру, як розлад діяльності підприємства, банкрутства, створення аварійних ситуацій тощо. Питання про те, чи є наслідки службової недбалості тяжкими, вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Дії державного реєстратора спричинили тяжкі наслідки, якщо брати до уваги як завдання матеріальних збитків, так і інші наслідки нематеріального характеру.
Так, щодо завдання тяжких наслідків у формі матеріальних збитків можу пояснити, що як учасник ТОВ «А» мій клієнт вніс до статутного капіталу свою частку коштами. Зокрема, це підтверджується згадуваною довідкою банку. Розмір внесених коштів перевищує більше ніж у двісті п'ятдесят разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Питання про перекваліфікацію кримінального провадження № 111111111111111 повинно бути вирішено слідчим або прокурором шляхом винесення постанови, а не листом, як це зробив прокурор м. Біла Церква із формальною відмовкою про те, що мій клієнт не має правового статусу потерпілого, а тому клопотань заявляти не може.
3.4. Те, що дії державного реєстратора порушують саме права мого клієнта також підтверджується судовими рішеннями, якими задоволено його позов до державного реєстратора про визнання протиправними дій. Постановою Київського окружного адміністративного суду задоволено позовні вимоги та визнано протиправними дії державного виконавця щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до установчих документів ТОВ «А» щодо виключення зі складу учасників товариства. Також державного реєстратора зобов'язано скасувати запис щодо виключення мого клієнта зі складу учасників. Це рішення суду залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, а отже воно набрало законної сили.
Вказані рішення судів спростовують висновок слідчого про «імовірно протиправне виключення І.С.П. зі складу учасників ТОВ «А» і вказують на очевидну протиправність дій державного реєстратора.
4. Крім того, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вважаю, що слідчий не забезпечив ефективного розслідування у кримінальному провадженні №111111111111111. Проведене ним досудове слідство не було ретельним, безстороннім і сумлінним. Слідчий допустив порушення процесуальних норм, не встановив спричинення матеріальної шкоди моєму клієнту, не розглянув його заяву про залучення до кримінального провадження як потерпілого. Тобто слідчий не вжив усіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події злочину, а також усіх необхідних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України,
прошу:
Скасувати постанову слідчого СВ Білоцерківського МВ (з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області М.А.А. від 03.02.2014 р. про закриття кримінального провадження № 111111111111111.
Додатки: 1) копії заяви про залучення до провадження як потерпілого, опису вкладення і чеку про направлення, 2) копія довідки банку, 3) копія ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження про банкрутство ТОВ «А», 4) копія бухгалтерської довідки ТОВ «А», 5) копії листів з Прокуратури м. Біла Церква.
Адвокат Стеценко Ю.В.__________
Жалоба была удовлетворена. Следственный судья отменил постановление следователя о закрытии уголовного производства, обязал следователя всесторонне, полно и непредвзято исследовать обстоятельства уголовного производства, выявить обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность подозреваемого и обвиняемого, дать им надлежащую правовую оценку и обеспечить принятие законных и непредвзятых процессуальных решений.