Обжалование отказа прокурора начать досудебное расследование

 

Мой клиент одолжил деньги знакомому. В подтверждение этого получил расписку. Как часто бывает, после этого заёмщик стал избегать общения с моим клиентом, а со временем исчез. Установить действительность его данных, указанных в расписке, не удалось. Близкими друзями они не были. Поэтому я обратися в прокуратуру с заявлением о совершении мошеничества. В ответ получил письмо о том, что прокурор не усматривает признаков совершенного преступления. Отношения сторон определены прокурором как гражданско-правовые. Поэтому прокурор не внёс ведомости, изложенные в моём заявлении в Единный реєстр досудебных расследований, начать расследование отказался. Такой ответ прокурора я обжаловал в суде. Жалоба была удовлетворена. Привожу содержание жалобы на украинском языке

 

Святошинський районний

суд м. Києва

 

адвоката Стеценка Ю.В.

 

 

СКАРГА

на бездіяльність прокурора

 

Я звернувся із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до прокуратури у інтересах мого клієнта, Іванова Івана Івановича. У заяві вказано про вчинення Петровим Петром Петровичем шахрайства, за що передбачена кримінальна відповідальність згідно частини 2 статті 190 Кримінального кодексу України. Петров заволодів коштами мого клієнта шляхом зловживання довірою.

Мною отримано листа прокурора із відмовою внести відомості, вказані у моїй заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. У обґрунтування цього прокурор посилається на ч. 5 ст. 214 КПК України і п. 1.2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 р., а також зазначає про проведення перевірки за моєю заявою і не встановлення обставин про вчинення будь-якого кримінального правопорушення Петровим. Також прокурор вказує на цивільно-правовий характер взаємовідносин між моїм клієнтом і Петровим.

Таку бездіяльність вважаю незаконною, та такою, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Це підтверджується таким.

1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, прокурор у обґрунтування відмови внести викладені мною у заяві про вчинення кримінального правопорушення відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань послався на ч. 5 ст. 214 КПК України і п. 1.2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але ці норми не надають право прокурору відмовити у внесені відомостей, які зазначені у заяві про кримінальне правопорушення. Так, ч. 5 ст. 214 КПК України містить перелік відомостей, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а у п. 1.2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань дається визначення цього реєстру. Більше того, ст. 214 КПК України зобов'язує прокурора вчинити такі дії. Адже частиною 1 цієї статті передбачено, що прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Згідно ч. 4 ст. 214 КПК України прокурор зобов'язаний прийняти та зареєструвати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

2. Звертаю увагу, що прокурор у листі зазначає, що моя заява не є заявою про вчинення злочину. Але ні нормами КПК України, ні Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурор не наділений повноваженнями визначати критерії того, яка заява є заявою про злочин. Тим паче, що на моїй заяві я вказав, що подаю її у порядку ст. 214 КПК України.

Звертаю увагу, що у листі прокурор пише: «Відповідно до ст. 303 чинного КПК України рішення слідчого, прокурора про відмову у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань можуть бути оскаржені слідчому судді за місцем розташування органу чи службової особи, якою було прийнято відповідне рішення з дотримання правил підсудності».

Але насправді такого пункту, який би надавав прокурору прийняти рішення про відмову у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань стаття 303 КПК України не містить. У пункті першому частини першої цієї статті йдеться про можливість оскарження бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. І це також доводить відсутність у прокурора повноважень не вносити відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Крім того, якщо прокурор зазначає саме про рішення про відмову у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то варто вказати, що згідно статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Але КПК України не передбачає можливості прийняття прокурором рішення про відмову у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж прокурор не направляв мені таку постанову.

3. Щодо аргументу прокурора про цивільно-правовий характер взаємовідносин мого клієнта із Петровим слід зазначити таке. По-перше, прокурор нічого не зробив для того, аби стверджувати таке. Він нікого не опитував, не витребував і не отримував ніяких документів. По-друге, у прокурора нема підстав для відмови у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення. Характер взаємовідносин може бути встановлений лише після вжиття процесуальних заходів, у тому числі отримання показань, чого зроблено не було.

Тому без проведення досудового розслідування нема підстав говорити про цивільно-правовий характер відносин між моїм клієнтом і Петровим. Якщо це буде встановлено за результатами досудового слідства, то тоді можна говорити про наявність підстав для закриття кримінального провадження, наприклад, за п. 1 або п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Однак без проведення досудового слідства висновок прокурора про характер відносин є необґрунтованим.

 

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Звертаю увагу, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У іншій справі «X & Y v. Netherlands» (1985) предметом розгляду Європейського суду з прав людини було створення перешкод заявниці (Y) у кримінальному переслідуванні особи, яка вчинила насильницькі дії щодо неї. У рішенні по цій справі Суд вказав, що відмова заявниці у кримінальному переслідуванні особи, що скоїла насильницькі дії, порушує права заявниці. Цивільно-правові засоби судового захисту виявились недостатніми для захисту від правопорушення насильницького характеру. А тому Європейський Суд постановив, що держава не виконала свої позитивні зобов'язання по захисту права заявниці на фізичну недоторканність.

Аналогічні обставини мають місце і щодо мого клієнта. Адже цивільно-правові засоби судового захисту не передбачають можливим ідентифікувати отримувача коштів. Адже після отримання коштів особа, яка представилася Петровим, зникла, на засоби зв'язку не відповідає, що може свідчити про скоєння шахрайства і намагання уникнути відповідальності. Для цього потрібно встановити особу Петрова, перевірити його показання щодо підстав отримання коштів. Для встановлення вказаних обставин необхідно проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від реєстраційної служби документів, відомостей, а також проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

 

Із огляду на вище викладене вважаю, що прокурор допустив порушення процесуальних норм, безпідставно не вніс відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання моєї заяви про кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником може бути оскаржено бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України,

 

прошу:

 

Зобов'язати прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за моєю заявою про кримінальне правопорушення, поданою у інтересах мого клієнта Іванова Івана Івановича, та розпочати розслідування.

 

 




Модная одежда, взыскание алиментов, стягнення аліментів, Адвокатские услуги, Юридичні послуги