Мій клієнт-ТОВ «Фросто» мало господарські відносини із ТОВ «Сільгосп» щодо купівлі-продажу сировини. У подальшому за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва визнано недійсними статут ТОВ «Сільгосп» з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сільгосп» з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість і первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Сільгосп» з моменту їх складання. Податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Фросто» і складено акт, де зазначено, що ТОВ «Фросто» безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Сільгосп», що є порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Після цього податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення про сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій.
Мною було підготовлено позов про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування, який розглядався у Окружному адміністративному суді м. Києва. Наша позиція зводилась до того, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивача необгрунтовано позбавлено права на податковий кредит в той час, як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні придбаного товару, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими ТОВ «Сільгосп». Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права платника податків на податковий кредит від обставин господарської діяльності його контрагентів, у тому числі від визнання недійсними установчих документів таких контрагентів з моменту реєстрації. Має значення лише наявність належним чином оформлених податкових накладних та докази фактичної сплати сум податку на додану вартість в ціні придбаних товарів чи послуг. Крім того, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними. Письмовими доказами було підтверджено реальність здійснення ТОВ «Фросто» умов договору із ТОВ «Сільгосп» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого використання у господарській діяльності. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов’язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності.
Ці аргументи були прийняті судом і позов було задоволено. У мотивувальній частині постанови суду вказано, що визнання недійсними статуту ТОВ «Сільгосп» з моменту державної реєстрації, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вказаного товариства з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість і первинних бухгалтерських документів з реквізитами ТОВ «Сільгосп» з моменту їх складання відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва ніяким чином не впливає на правовідносини між ТОВ «Сільгосп» із ТОВ «Фросто». Адже у період здійснення господарських операцій за умовами договору продавець товару-ТОВ «Сільгосп» було внесено до ЄДРПОУ і мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Це підтверджується наявними у позивача копіями свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Сільгосп» та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість цього ж товариства. Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.
Апеляційну і касаційну скаргу податкового органу було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також Вищим адміністративним судом України відмовлено у допуску справи до провадження за заявою податкового органу про перегляд судових рішень Верховним Судом України.