Мій клієнт-ТОВ «Камараде» у 2010 р. замовляло у ТОВ «Сервіс-С» виготовлення рекламної друкованої і відео продукції. ТОВ «Сервіс-С» не задекларувало свої податкові зобов’язання з ПДВ за період відносин із ТОВ «Камараде». На підставі цього податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Камараде» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за період співробітництва із ТОВ «Сервіс-С». Податковий орган зробив висновок про порушення ТОВ «Камараде» ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами цієї перевірки податковим органом складено акт, на підставі висновків якого було прийняте податкове повідомлення-рішення про зобов’язання ТОВ «Камараде» сплатити суму ПДВ за відносинами із ТОВ «Сервіс-С», а також штрафні санкції.
Апеляційне оскарження податкового-повідомлення рішення результату не мало. Мною було підготовлено ось таку позовну заяву до суду.
До Окружного адміністративного
суду м. Києва
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Камараде»
адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 23,
Відповідач: Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва
адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9,
тел. (044) 5916200
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання протиправними і
скасування податкових повідомлень-рішень
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (надалі – відповідач) було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Камараде» (надалі – позивач) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період із 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої було складено Акт від 05.10.2010 р. (додаток 4). Як випливає із цього Акту, підставою проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ««Камараде» стало те, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми по операціях із ТОВ «Сервіс-С», яке не подало в строк податкову декларацію з податку на додану вартість та не задекларувало свої податкові зобов’язання за травень 2010 р. у сумі 108547 грн. і за червень 2010 р. у сумі 118869 грн.
На думку перевіряючого податкового органу, «факт неподання податкових декларацій, недекларування об’єкту оподаткування та податкових зобов’язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних зазначеними контрагентами, в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ ««Камараде» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від зазначених контрагентів, які фактично не відбулись» (стр. 6 Акту). Також в Акті зазначено, що ТОВ «Камараде» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 227417 грн., в тому числі за травень 2010 р. у сумі 108547 грн. і за червень 2010 р. у сумі 118869 грн., що є порушенням вимог ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані суми включались позивачем до податкового кредиту як податок на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Сервіс-С».
На підставі вказаного Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2011 р. № 0002402310/0 про сплату 227416 грн. податкового зобов’язання з ПДВ і 113709 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 341125 грн (додаток 5). Після цього позивач отримував від відповідача податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. № 0002402310/1 на таку ж суму податкового зобов’язання (додаток 6).
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, а тому з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів звертається до суду із цим адміністративним позовом про визнання протиправними вказаних вище податкових повідомлень-рішень, оскільки його право на податковий кредит виникло у зв’язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбання послуг, про що свідчать виписані ТОВ «Сервіс-С» податкові накладні. Ці податкові накладні були виписані позивачу у зв’язку зі здійсненням господарських операцій із ТОВ «Сервіс-С» за Договором про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 та додаткових угод до нього від 29.03.2010 р. № 1, від 28.04.2010 р. № 2, від 28.04.2010 р. № 3, від 28.04.2010 р. № 4, від 12.05.2010 р. № 5, від 27.05.2010 р. № 6, від 27.05.2010 р. № 7, від 01.06.2010 р. № 8 (додаток 12).
За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (у редакції, яка діяла з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р.). Відповідно до п. 2.2 зазначеного положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
З огляду на викладене можна зробити висновок, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Приймання позивачем від ТОВ «Сервіс-С» виконаних робіт здійснювалось за актами здачі-прийняття робіт (додаток 13). Відповідно до цих актів ТОВ «Сервіс-С» надавало позивачу податкові накладні на вартість наданих послуг із зазначенням усіх необхідних реквізитів та скріплених мокрими печатками (додатки 14-20).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг) (у редакції, яка діяла з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р.). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Суми ПДВ по даним податковим накладним вносилась до податкового кредиту звітного періоду ТОВ «Камараде». Розрахунки з ТОВ «Сервіс-С» за отримані послуги/виконані роботи ТОВ «Камараде» здійснювало у безготівковому розрахунку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість.
Звертаємо увагу, що пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Слід враховувати, що зазначена норма визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Перевіряючим податковим органом не прийнято до уваги, що податкова накладна виписується в момент виникнення відповідних податкових зобов’язань з ПДВ у виконавця робіт/послуг, і в тому разі, якщо в порушення вимог закону, відповідні податкові зобов’язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені до бюджету.
Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Сервіс-С» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків, що підтверджується наявною у позивача копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-С» (додаток 10). Із офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України Позивачу стало відомо, що 27.08.2010 р. було анульовано свідоцтво ТОВ «Сервіс-С» про реєстрацію платника ПДВ (додаток 11). А отже, на час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Сервіс-С» його свідоцтво було дійсним. Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування (анулювання) свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
У період відносин із ТОВ «Сервіс-С» (01.05.2010 р.-30.06.2010 р.) позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом (додаток 3). Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (чинному у вказаний період), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Таким чином, позивач мав право відносити до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у ТОВ «Сервіс-С» послуг згідно податкових накладних за травень і червень 2010 р., оскільки такі податкові накладні були складені ТОВ «Сервіс-С» правомірно.
Вважаємо, що через прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень фактично покладено на позивача вину за дії (бездіяльність) його контрагента – ТОВ «Сервіс-С» щодо неподання податкових декларацій. Однак жоден нормативний акт не містить вказівок на таку залежність. Адже згідно вимог чинного законодавства обов’язок контролювати звітність контрагента на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання зобов’язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов’язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності. А тому вважаємо, що відповідачем необгрунтовано позбавлено позивача права на податковий кредит сум податку на додану вартість з посиланням на факт недекларування ТОВ «Сервіс-С» об’єкту оподаткування та податкових зобов’язань з ПДВ за травень і червень 2010 р., бо дії позивача не містять порушень Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції на платника податків накладаються тільки за порушення податкового законодавства. Таких порушень ТОВ «Камараде» не допускало, а отже безпідставним є застосування до позивача штрафних санцій.
Із огляду на вище викладене вважаємо, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0002402310/0 від 22.10.2011 року і № 0002402310/1 від 20.01.2011 р. про сплату 227416 грн. податкового зобов’язання з ПДВ і 113709 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на 341125 грн. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 104-106 КАС України,
просимо:
1. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 22.10.2011 р. № 0002402310/0 та від 20.01.2011 р. № 0002402310/1.
2. Скасувати вказані повідомлення-рішення.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камараде» 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Додатки:
1) копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Камараде»,
2) копія довідки статистики,
3) копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Камараде»,
4) копія Акту від 05.10.2010 р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Камараде»,
5) копія податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 22.10.2011 р. № 0002402310/0,
6) копія податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 20.01.2011 р. № 0002402310/1,
7) копія рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 27.12.2010 р. про результати розгляду первинної скарги,
8) копія рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 28.03.2011 р. про залишення повторної скарги без розгляду,
9) копія конверта,
10) копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-С»,
11) відомості із офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України Позивачу про анульювання свідоцтва ТОВ «Сервіс-С» про реєстрацію платника ПДВ,
12) копія Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 та додаткових угод до нього від 29.03.2010 р. № 1, від 28.04.2010 р. № 2, від 28.04.2010 р. № 3, від 28.04.2010 р. № 4, від 12.05.2010 р. № 5, від 27.05.2010 р. № 6, від 27.05.2010 р. № 7, від 01.06.2010 р. № 8 на 20 арк.,
13) копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 на 7 арк.,
14) копія податкової накладної від 25.05.2010 р. №398,
15) копія податкової накладної від 25.05.2010 р. №400,
16) копія податкової накладної від 25.05.2010 р. №403,
17) копія податкової накладної від 11.06.2010 р. №06111,
18) копія податкової накладної від 14.06.2010 р. №06144,
19) копія податкової накладної від 19.06.2010 р. №16202,
20) копія податкової накладної від 30.06.2010 р. №06308,
21) копія позовної заяви із додатками для відповідача,
22) квитанція про сплату судового збору.
Представник ТОВ «Камараде» __________ Ю.В.Стеценко
У суді я заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових та речових доказів у підтвердження реальності здійснення відносин ТОВ «Камараде» із ТОВ «Сервіс-С» щодо виготовлення рекламної продукції. Обґрунтування цього клопотання я виклав письмово. Ось воно.
До Окружного адміністративного суду
м. Києва
адвоката Стеценка Юрія Володимировича, представника позивача ‑ Товариства з обмеженою відповідальністю «Камараде»
К Л О П О Т А Н Н Я
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У Акті, складеному Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Камараде» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період із 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р., вказано, що «факт неподання податкових декларацій, недекларування об’єкту оподаткування та податкових зобов’язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних зазначеними контрагентами, в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Камараде» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від зазначених контрагентів, які фактично не відбулись» (стр. 6 Акту).
Згідно пункту 1.1 Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 Виконавець-ТОВ «Сервіс-С» зобов’язується за завданням Замовника-ТОВ «Камараде» надати послуги, виконати роботи та передати Замовнику у повному складі всі майнові права інтелектуальної власності на створені об’єкти інтелектуальної власності на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити Виконавцеві належно надані послуги, належно виконані роботи, передані майнові права інтелектуальної власності на об’єкти.
А тому для підтвердження реальності виконання умов вказаного договору та додаткових угод до нього звертаємо увагу на речові та письмові докази, які підтверджують виконання робіт та надання послуг.
1. Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 2 від 28.04.2010 р. до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виготовити твір – рекламний ролик для продукції торгової марки «Gorenje» тривалістю 30 секунд у вигляді запису у форматі BSP, на підставі наданого Замовником сценарію, та передати Замовнику майнові права інтелектуальної власності на Твір.
Формат BSP вимагає спеціального обладнання для демонстрації запису, що неможливо зробити у залі судового засідання. Тому подаємо роздруківку рекламного ролика для продукції торгової марки «Gorenje», виготовленого ТОВ «Сервіс-С» згідно додаткової угоди № 2 від 28.04.2010 р. до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310.
Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 28.04.2010 р. до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується здійснити розробку дизайну листівки формату А3 на 8-ми сторінках для бренду Фольцваген. Пунктом 1.1 додаткової угоди № 7 від 27.05.2010 р. до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 передбачено розповсюдження 45200 листівок формату А3 на 8-ми сторінках у друкованих виданнях «Коментарии», «Коммерсантъ», «Автобазар», «Корреспондент». Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 8 від 01.06.2010 р. до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надати послуги з розповсюдження 4000 примірників листівок формату А3 про продукцію під ТМ «Volkswagen».
Виконання вказаних робіт/послуг підтверджується листівками формату А3 на 8-ми сторінках про продукцію під ТМ «Volkswagen». Збереглися запаковані у целофан і вкладені у газету «Коммерсантъ» від 14.06.2010 р. №98 (№1146) і журнал «Корреспондент» від 18.06.2010 р. №23 (411) листівки. Дати випуску вказаних друкованих видань співвідносяться із датами наведених додаткових угод до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310, що підтверджує реальність виконання робіт/послуг.
Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України речовими доказами є матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Роздруківка рекламного ролика для продукції торгової марки «Gorenje», а також газета «Коммерсантъ» від 14.06.2010 р. №98 (№1146) і журнал «Корреспондент» від 18.06.2010 р. №23 (411) із укладеними листівками формату А3 на 8-ми сторінках про продукцію під ТМ «Volkswagen» підтверджують реальність виконання робіт/послуг за Договором про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310 і спростовують наведену у Акті, складеному Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, тезу про те, що операції з придбання товарів, робіт, послуг фактично не відбулись. А тому вони можуть визнаватись належними речовими доказами.
2. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверженої Наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999р. №291, на рахунку №36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться облік розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, надані послуги та виконані роботи. Цей рахунок має субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», на якому ведеться облік розрахунків з вітчизняними покупцями. За вказаним рахунком для обліку розрахунків підприємство веде журнал-ордер. Дослідження журналу-ордера ТОВ «Сервіс-С» по рахунку № 361 підтверджує розрахунки ТОВ «Камараде» з ТОВ «Сервіс-С» за виконані роботи та надані послуги згідно додаткових угод №№2-8 до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310. За виконані роботи продавець-ТОВ «Сервіс-С» надало ТОВ «Камараде» податкові накладні від 25.05.2010 р. №398, від 25.05.2010 р. №400, від 25.05.2010 р. №403, від 11.06.2010 р. №06111, від 14.06.2010 р. №06144, від 19.06.2010 р. №16202, від 30.06.2010 р. №06308. Суми, що вказані у цих податкових накладних відповідають тим, що указані у додаткових угодах №№2-8 до Договору про надання послуг/виконання робіт від 01.03.2010 р. № 010310, а також у журналі-ордері ТОВ «Сервіс-С» по рахунку № 361.
Таким чином, журнал-ордер ТОВ «Сервіс-С» по рахунку № 361 підтверджує реальність здійснення ТОВ «Камараде» умов договору із ТОВ «Сервіс-С» від 01.03.2010 р. № 010310, а це виключає умисел ТОВ «Камараде» щодо отримання з Державного бюджету незаконного податкового кредиту по ПДВ.
Згідно ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази.
Таким чином, вказані вище матеріали містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи та обгрунтовують позовні вимоги ТОВ «Камараде» щодо законності включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Сервіс-С» у травні та червні 2010 р., а отже можуть бути визнані доказами. У зв’язку із цим на підставі ст.ст. 11, 49, 69-71, 79, 80 КАС України просимо долучити до матеріалів справи:
1) роздруківку рекламного ролика для продукції торгової марки «Gorenje»,
2) газету «Коммерсантъ» від 14.06.2010 р. №98 (№1146) із укладеними листівками формату А3 на 8-ми сторінках про продукцію під ТМ «Volkswagen»,
3) журнал «Корреспондент» від 18.06.2010 р. №23 (411) із укладеними листівками формату А3 на 8-ми сторінках про продукцію під ТМ «Volkswagen»,
4) виписку із журналу-ордеру ТОВ «Сервіс-С» по рахунку 361 за 2010 р.
Представник ТОВ «Камараде» __________ Ю.В.Стеценко
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги ТОВ «Камараде» було задоволено. В обґрунтування цього рішення суд вказав, що як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином оформлених та виданих постачальником податкових накладних. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Сервіс-С» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків, що підтверджується наявною у позивача копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Також суд відмітив, що податковим органом проводилась невиїзна документальна перевірка на підставі поданих позивачем декларацій, однак первинні документи не досліджувались, запити з метою дослідження бухгалтерських документів не направлялись. Тому суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На постанову Окружного адміністративного суду м. Києва ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої залишено без змін рішення суду першої інстанції. Цікавим є наведення апеляційним судом судової практики у вирішенні спорів про право на відшкодування ПДВ, коли контрагент не виконав зобов’язання щодо сплати податку в бюджет. Зокрема, згадано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.03.2012 р. у справі №К-17874/10, постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08 та від 01.06.2010 р. у справі №21-573во10. Також суд послався на рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії», за яким платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом своїх зобов’язань зі сплати податку.