Моїм клієнтом у цій справі був громадянин Вомукін І.О., на якого працівником ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Зі слів Вомукіна, він є власником автомобіля, який був зупинений працівниками ДАІ у нічний час. За кермом була його дружина, а він із малолітньою дитиною був на задньому сидінні. Між ним і працівниками ДАІ виник конфлікт щодо зупинки авто. Мій клієнт був нетверезий, але, як слідує із його слів, він не керував авто, а був пасажиром. Працівники ДАІ наказали Вомукіну слідувати до відділення міліції для складання протоколу. Цей протокол було направлено до суду для розгляду.
У протоколі були вказані два свідки події і ще два свідки огляду Вомукіна на сп’яніння. Мій клієнт повідомив, що пам’ятає лише свідків, коли у нього брали аналізи щодо стану сп’яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, інших свідків він не бачив. Крім того, клієнт вказував на те, що власноруч записав у протоколі про те, що він був пасажиром. Але таких пояснень протокол не містив. Тому мій клієнт зробив висновок, що працівник ДАІ підмінив протокол.
При визначенні нашої позиції у суді, а також враховуючи нетверезий стан мого клієнта при складанні протоколу, я прийняв рішення про перевірку належності протоколу, як доказу у справі. Від імені мого клієнта я підготував таке клопотання до суду.
До Голосіївського районного суду
м. Києва
Вомукіна І.О., який мешкає за адресою: ХХХ
КЛОПОТАННЯ
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Інспектором ДПС Броварського взводу ДПС Таршавіним Ф.С. складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого я керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Це не відповідає дійсності. Інспектор зупинив автомобіль, у якому я був пасажиром. Керувала автомобілем моя дружина Лемень Оксана Михайлівна. Я написав про це у протоколі. Але до суду цей протокол не був направлений.
Натомість у протоколі записано, що я відмовився від дачі пояснень, що начебто підтвердили свідки Козак Олександр Володимирович і Степаненко Володимир Павлович. Але цих осіб не було на місці зупинки автомобіля.
Відповідно до ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
Тому для перевірки належності протоколу про адміністративне правопорушення як доказу у справі прошу допитати свідків Козака, Степаненка, Лемень про обставини події правопорушення.
Крім того, звертаю увагу, що матеріали про вчинення мною адміністративного правопорушення не містить усіх необхідних відомостей. Так, відповідно до п. 2.8 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.03.1995 р. за № 55/591: «Викладені в цій Інструкції процесуальні дії працівників міліції по огляду осіб на стан сп’яніння поширюються й на інші технічні засоби, які допускаються до застосування за погодженням з Міністерством охорони здоров’я та Міністерством внутрішніх справ України. При цьому слід неухильно дотримуватись викладеному в інструкції підприємства-виготовлювача чи в іншій нормативно-технічній документації порядку технічної експлуатації приладу». Пунктом 2.1 цієї Інструкції передбачено, що до проведення огляду особи на стан сп’яніння із застосуванням індикаторної трубки «Контроль тверезості» допускаються уповноважені працівники органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання.
Подібні вимоги також встановлені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2009 р. № 400/666 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.10.2009 р. за № 931/16947:
«2.1. У разі наявності ознак, передбачених у пункті 1.3 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
2.2. Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється уповноваженими особами Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання та пройшли відповідну підготовку.
2.3. Уповноваженими особами Державтоінспекції МВС використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку.
2.4. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
2.5. Перед проведенням огляду на стан сп’яніння уповноважена особа Державтоінспекції МВС інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про його повірку».
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Інспектор ДПС Броварського взводу ДПС Таршавін не проінформував мене про порядок застосування спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771, а також на мою вимогу не надав мені свідоцтво про державну реєстрацію спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 та свідоцтво про його повірку. Крім того, протокол проведення огляду на стан сп’яніння належним чином не оформлений, відсутні дані про відсторонення мене від керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції одиницею виміру алкоголю в крові за тестом видихуваного повітря є проміле. Однак така одиниця виміру не вказана у роздруківці тестування. Крім того звертаю увагу, що останнє калібрування приладу проводилось за три місяці до мого аналізу. Тому необхідне дослідження інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 щодо порядку його використання, частоти калібрування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 246, 251, 252, 268, 272, 280, 283 КУпАП,
прошу:
1. Викликати до суду для надання пояснень свідків Козака Олександра Володимировича (адреса: ХХХ), Степаненка Володимира Павловича (адреса: ХХХ), Лемень Оксану Михайлівну (адреса: ХХХ).
2. Витребувати від Броварського взводу дорожньо-патрульної служби при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (адреса: 07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Енгельса,1-Б) належно завірені копії:
1) документів у підтвердження проходження підготовки інспектором Таршавіним Ф.С. щодо використання спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771,
2) свідоцтва про державну реєстрацію спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771,
3) свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771,
4) інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 із інструкцією щодо фіксації результатів на паперових носіях.
____________ І.О.Вомукін
Це клопотання було задоволено судом частково. Суд викликав свідків Козака і Степаненка, а у іншій частині відмовив. Суддя це мотивував тим, що він визнає за належні і законні усі дії працівника ДАІ; дружину мого клієнта викликати не буде, бо вважає її зацікавленою в результатах розгляду справи.
На наступне засідання Козак і Степаненко не прибули, а повістки повернулись до суду без вручення. Я зазначив, що це може бути достатньою підставою для перевірки належності протоколу, оскільки не виключено, що цих свідків насправді не було. Я ще раз озвучив клопотання, що наведено вище. Але суддя знову відмовив, уже в більш емоційному стилі. Таким чином, без перевірки належності протоколу про адміністративне правопорушення суд прийняв рішення, яке неприємно здивувало як мене, так і мого клієнта – визнати винним Вомукіна у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і позбавити права керування транспортними засобами строком на один рік! На жаль, буває, що емоції беруть верх над здоровим глуздом навіть у суді. За цим рішенням суду мною було підготовлено скаргу наступного змісту.
До Апеляційного суду м. Києва
через Голосіївський районний суд м. Києва
Скаржник: Вомукін І.О., який мешкає за адресою: ХХХ
С К А Р Г А
на постанову Голосіївського районного суду
м. Києва від 20.01.2011 р. по справі №361/а
(у порядку ст. 287 КпАП України)
Вказаною постановою Голосіївського районного суду м. Києва мене визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2011 р. по справі №361/а вважаю незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин події, яку визнано правопорушенням, а тому оскаржую її. Вважаю, що вказана постанова суду підлягає скасуванню з таких підстав.
1. Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення може бути обгрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивувальна частина рішення суду повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Проте мотивувальна частина постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2011 р. по справі №361/а відповідає лише змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником ДАІ.
Згідно роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Інспектором ДПС Броварського взводу ДПС Таршавіним Ф.С. складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого я керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Але це не відповідає дійсності. Інспектор зупинив автомобіль, у якому я був пасажиром. Керувала автомобілем моя дружина. Я написав про це у протоколі. Але до суду цей протокол не був направлений. Натомість у протоколі записано, що я відмовився від дачі пояснень, що начебто підтвердили свідки Козак О.В. і Степаненко В.П. Насправді цих осіб не було на місці зупинки мого автомобіля.
У мотивувальній частині постанови суду записано: «Особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не надала суду доказів на підтвердження його заперечень у частині, що стосуються відсутності в його діях адміністративного правопорушення, оскільки він не перебував за кермом автомобіля на момент, коли автомобіль був зупинений інспектором ДПС».
Такий висновок суду є необгрунтованим. Так, під час розгляду справи у Голосіївському районному суду м. Києва я заявив клопотання про допит свідків Козака, Степаненка, Лемень для перевірки належності протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу у справі, а також для перевірки обставин події правопорушення. Суд його задовольнив лише щодо виклику Козака і Степаненка, а щодо виклику Лемень – відмовив без наведення будь-яких аргументів.
Козак і Степаненко у судове засідання не з’явились, про що вказано у мотивувальній частині постанови суду. А отже непідтвердженим є те, що я відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення і що саме я був за кермом, а не Лемень. Відсутність свідків, вказаних працівником ДАІ у протоколі, також говорить про відсутність події адміністративного правопорушення і необхідність перевірки викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також звертаю увагу на судову практику щодо розгляду скарг у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, щодо обов’язкової перевірки судом твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що за кермом була інша особа. Так, у постанові Верховного Суду України від 18.05.2005 р. вказано: «За твердженням П. протокол про адміністративне правопорушення є сфальсифікованим, був складений без понятих і у його відсутності, але ці дані у судовому засіданні перевірені не були, вказані у протоколі свідками працівники міліції не допитані. … Належало ретельно перевірити, у випадку доведеності факту перебування П. у стані алкогольного сп'яніння, і твердження останнього про те, що того ранку за кермом був не він, а К., котрий підвіз його до місця роботи на його автомобілі». За таких обставин Верховний Суд України зробив висновок: «Всі зазначені обставини судом, всупереч вимогам статей 251, 252 КУпАП, не були перевірені і не отримали оцінки, що свідчить про незабезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судове рішення щодо П. скасоване з направленням справи на новий судовий розгляд». Вважаю, що обставини цієї справи подібні до моєї справи.
2. Суд визнав, що мій стан сп’яніння доведено належними доказами. Вважаю цей висновок суду помилковим.
Так, згідно п. 2.5 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2009 р. № 400/666 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.10.2009 р. за № 931/16947 перед проведенням огляду на стан сп’яніння уповноважена особа Державтоінспекції МВС інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про його повірку.
Інспектор ДПС Броварського взводу ДПС Таршавін не проінформував мене про порядок застосування спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771, а також на мою вимогу не надав мені свідоцтво про державну реєстрацію спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 та свідоцтво про його повірку. Цих матеріалів не було надано до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення.
Моє клопотання про витребування від Броварського взводу дорожньо-патрульної служби при УДАІ ГУ МВС України в Київській області належно завірених копій свідоцтва про державну реєстрацію спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771, свідоцтва про повірку спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771, інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 із інструкцією щодо фіксації результатів на паперових носіях суд відхилив без наведення будь-яких аргументів. Суддя повідомив, що визнає належним доказом роздрікувку технічного засобу DRÄGER ARBL-0771.
Звертаю увагу, що у відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Таких документів у справі нема!
У постанові суду записано: «За результатами огляду Вомукіна І.О. на стан сп’яніння, встановлено вміст в крові останнього алкоголю 1,04%». Однак відповідно до п. 2.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції одиницею виміру алкоголю в крові за тестом видихуваного повітря є проміле. Така одиниця виміру не вказана у роздруківці тестування. Також видно, що останнє калібрування приладу проводилось за три місяці до мого огляду. Без дослідження інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу DRÄGER ARBL-0771 щодо порядку його використання, частоти калібрування не можна вважати належним доказом роздруківку показань технічного засобу DRÄGER ARBL-0771.
Відсутність мого підпису у протоколі про адміністративне правопорушення щодо результатів огляду свідчить про мою незгоду із результатами огляду мене на стан сп’яніння за допомогою технічного засобу DRÄGER ARBL-0771. Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп’яніння працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із огляду на вищевикладене вважаю недоведеним належними та допустимими доказами наявність у моїх діях складу правопорушення, у якому мене визнано винним постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2011 р. Крім того, всупереч вимогам ст. 33 КУпАП, що регламентує загальні засади накладення стягнень за адміністративні правопорушення, у справі відсутні дані, що характеризують особу правопорушника, пом’якшуючі та обтяжуючі відповідальність дані тощо. Зокрема, судом не взято до уваги, що я проживаю у Київській області, а працюю у м. Києві. На утриманні у мене знаходиться малолітній син. Тому позбавлення мене права керування транспортними засобами поставить мою сім’ю у скрутне становище.
Таким чином, вважаю, що судом першої інстанції при винесенні постанови було порушено вимоги статей 245, 246, 251, 252, 268, 280, 283 КпАП України. А тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 і ст. 294 КпАП України цю постанову Голосіївського районного суду м. Києва необхідно скасувати як незаконну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 289, п. 3 ч. 1 ст. 293, ст. 294 КпАП України,
прошу:
Скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2011 р. по справі № 361/а, провадження по справі закрити.
____________ І.О.Вомукін
Апеляційний суд м. Києва прийняв нашу позицію і скасував постанову Голосіївського районного суду м. Києва, а також закрив провадження у цій справі. В обґрунтування такого рішення апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення Вомукіним І.О. правопорушення.