За попереднім договором моя клієнтка Кросюк Н.М. зобов’язалася купити у Карпової І.М. нежилий будинок і земельну ділянку. Сторони дійшли згоди щодо укладення попереднього договору, бо будинок був об’єктом культурної спадщини і для його відчуження потрібно було вивести його зі складу об’єктів охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, а земельна ділянка ще не була приватизованою Карповою, тому сторони встановили строк виконання зобов’язань. За умовами договору Кросюк передала кошти, які в договорі були позначені як забезпечувальний платіж. Цей договір був нотаріально посвідчений. Однак у встановлений сторонами строк Карпова не встигла отримати згоду щодо будинку і приватизувати земельну ділянку, тому сторони продовжили строк дії попереднього договору. Однак і після спливу цього строку основні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не були заключені.
У цій справі я представляв інтереси Кросюк, від імені якої я підготував позовну заяву такого змісту.
До Оболонського районного суду м. Києва
Позивач: Кросюк Наталія Микитівна
адреса: м. Київ, вул. Тимошенка, 1, кв. 20
Відповідач: Карпова Інна Михайлівна
адреса: м. Київ, вул. Кондратюка, буд. № 12
Ціна позову: 320000 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про стягнення коштів
14.10.2010 р. між Карповою І.М. (Перша сторона) і Кросюк Н.М. (Друга сторона) укладено попередній договір (далі – Договір), згідно п. 1 якого сторони зобов’язались у строк не пізніше 31.01.2011 р. укласти договір купівлі-продажу нежилого будинку (літ. А) (основний договір – 1) загальною площею 81 кв.м та земельної ділянки (основний договір – 2) загальною площею 0,1020 га, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 12.
Відповідно до п. 2 Договору Кросюк передала Карповій забезпечувальний платіж у розмірі 160000 грн.
31.01.2011 р. між сторонами укладено договір про внесення змін (доповнень) до попереднього договору, згідно якого сторони зобов’язались у строк не пізніше 20.03.2011 р. укласти вказані вище основний договір – 1 і основний договір – 2.
18.03.2011 р. відповідно до п. 8 Договору Кросюк направила Карповій телеграму із пропозицією укласти договори купівлі-продажу нежилого будинку та земельної ділянки 20.03.2011 р.
20.03.2011 р. Кросюк і Карпова зустрілись у нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванюти С.О. Однак Карпова не принесла усіх документів, необхідних для укладення договорів купівлі-продажу нежилого будинку та земельної ділянки, чим порушила свої зобов’язання, передбачені п. 4 Договору. Цим же пунктом Договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків за цим договором, ухилення чи відмови від укладання договорів купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки у термін, вказаний п. 1 цього договору (20.03.2011 р.), Перша сторона зобов’язана повернути Другій стороні суму забезпечувального платежу та додатково сплатити штраф у розмірі забезпечувального платежу.
Відповідно до статей 627 і 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язань є договір.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‑ відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідно до п. 4 Договору Карпова зобов’язана повернути Кросюк отриманий забезпечувальний платіж у розмірі 160000 грн. і додатково сплатити штраф у розмірі 160000 грн.
Однак Карпова відмовляється сплатити Кросюк 320000 грн., що змушує позивачку звернутись до суду для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Такими збитками для Кросюк є судові витрати (судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу).
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 88, 118-120 ЦПК України,
прошу:
Стягнути із Карпової Інни Михайлівни на користь Кросюк Наталії Микитівни 320000 (триста двадцять тисяч) гривень і судові витрати.
Додатки:
1. Копія попереднього договору від 14.10.2010 р.
2. Копія договору про внесення змін (доповнень) до попереднього договору від 31.01.2011 р.
3. Копія чеку про направлення телеграми.
4. Копія повідомлення про вручення телеграми.
5. Копія договору про надання правової допомоги.
6. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
7. Квитанція про сплату судового збору.
8. Квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
9. Копія позовної заяви із додатками для відповідачки.
Представник Кросюк Н.М. ____________ адвокат Стеценко Ю.В.
Відповідачка позовні вимоги не визнавала, а про її позицію у суді першої інстанції можна дізнатись із мого письмового виступу у дебатах.
До Оболонського районного суду м. Києва
Адвоката Стеценка Юрія Володимировича, представника Кросюк Наталії Микитівни
ВИСТУП У ДЕБАТАХ
Шановний Суд! Для підведення підсумків розгляду справи хотів би окреслити позиції сторін.
Позиція позивачки зводиться до того, що вона виконала усі свої обов’язки за попереднім договором від 14.10.2010 р. і сплатила відповідачці забезпечувальний платіж у розмірі 160000 грн. Основні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не були заключні через невиконання відповідачкою обов’язків, вказаних у п. 4 попереднього договору, а саме через те, що Карпова не підготувала всі необхідні документи.
Позицію відповідачки можна звести до такого: вона заключила попередній договір 14.10.2010 р. із позивачкою щодо укладення у строк не пізніше 31.01.2011 р. договору купівлі-продажу нежилого будинку (літ. А) (основний договір – 1) загальною площею 81 кв.м та земельної ділянки (основний договір – 2) загальною площею 0,1020 га, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 12. Відповідно до договору від 31.01.2011 р. строк вчинення основних договорів було продовжено до 20.03.2011 р. Але відповідачка не змогла виконати обов’язки, встановлені п. 4 договору, оскільки через бюрократію у Київській міській раді і Київській міській державній адміністрації, бездіяльність Черновецького Л.М. і «його молодої команди» їй не вдалося отримати необхідні документи.
Звертаю увагу, що Карпова не виконала жодне із взятих на себе зобов’язань щодо будинку і земельної ділянки. Зокрема, відповідачка не надала доказів щодо виведення нежилого будинку по вул. Кондратюка, 12 зі складу об’єктів охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. Також вона не надала жодного доказу, який би підтвердив би її аргументи щодо бездіяльності Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, інших органів або осіб, через яких вона не виконала взяті на себе зобов’язання.
Звертаю увагу, що відповідачка ніяким чином не повідомила позивачку про те, що у неї виникли складності у оформленні документів, необхідних для заключення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки. Більше того, представник відповідачки зазначає, що Карпова повернула Кросюк отриманий забезпечувальний платіж у розмірі 160000 грн. Однак це не підтверджено ніякими доказами, а лише свідчить про намагання відповідачки уникнути матеріальної відповідальності і усвідомлення нею факту невиконання своїх обов’язків за договором.
Згідно п. 4 попереднього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків за цим договором, ухилення чи відмови від укладання договорів купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки у термін, вказаний п. 1 цього договору (20.03.2011 р.), Перша сторона зобов’язана повернути Другій стороні суму забезпечувального платежу та додатково сплатити штраф у розмірі забезпечувального платежу.
Звертаю увагу на судову практику, зокрема позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 за позовом закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» в особі філії у м. Одесі до фірми «Хімзахист» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення суми, та за зустрічним позовом фірми «Хімзахист» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» в особі філії у м. Одесі про визнання недійсним пункту договору: «Право учасників цивільних відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».
А отже, суб'єкти цивільних правовідносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 4 попереднього договору від 14.10.2010 р., яка не суперечить висновкам законодавства. Таким чином, відповідно до п. 4 договору Карпова зобов’язана повернути Кросюк отриманий забезпечувальний платіж у розмірі 160000 грн. і додатково сплатити штраф у розмірі 160000 грн.
Звертаю увагу, що наведена мною позиція Верховного Суду України визнана за орієнтир для судової практики щодо відносин про забезпечення виконання зобов’язань, що підтверджується п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».
На підставі викладеного, прошу позов задовольнити і стягнути із Карпової Інни Михайлівни на користь Кросюк Наталії Микитівни 320000 (триста двадцять тисяч) гривень і судові витрати.
Адвокат Стеценко Ю.В. __________
Позов Кросюк було задоволено судом повністю. Але Карпова оскаржила рішення суду першої інстанції. Її новий представник у апеляційній скарзі навів інші аргументи, про які можна дізнатись із мого заперечення, що наводиться нижче.
Апеляційний суд м. Києва
адвоката Стеценка Юрія Володимировича,
представника позивачки Кросюк Наталії Микитівни
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва задоволено позов Кросюк Н.М. до Карпової І.М. про стягнення грошових коштів.
Представник Карпової подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. У цій скарзі наведено такі аргументи щодо незаконності рішення суду першої інстанції:
1) чоловік Відповідачки – Карпов Дмитро Іванович не надав згоду на укладення Відповідачкою Договору від 31.01.2011 р. про внесення змін (доповнень) до попереднього договору, що є порушенням ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 3 ст. 65 СК України,
2) Попереднім договором від 14.10.2010 р. не передбачено збільшення строку укладення основних договорів,
3) сторони не направляли одна одній пропозицій щодо укладення основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку,
4) нема вини Відповідачки у тому, що основні договори купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку не відбулись.
Наводимо свої доводи щодо безпідставності вказаних у апеляційній скарзі аргументів.
1. Чоловік Відповідачки – Карпов Дмитро Іванович надав згоду на укладення Відповідачкою попереднього договору від 14.10.2010 р. щодо укладення основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку, що викладено у п. 6 Попереднього договору. Свою волю Карпов щодо надання Відповідачці права розпоряджатися земельною ділянкою і нежилим будинком висловив у нотаріально посвідченій формі – ця згода посвідчена приватним нотаріусом Іванютою С.О. 14.10.2010 р. Вона надає право Відповідачці самостійно укладати договори щодо відчуження земельної ділянки і нежилого будинку і визначати їх умови і строк виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України допускається зміна договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нотаріально посвідчена згода Карпова Д.І. про розпорядження Відповідачкою земельною ділянкою і нежилим будинком відповідає умовам ст. 369 ЦК України і ст. 65 СК України про вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Тому Відповідачка могла вільно розпоряджатися земельною ділянкою і нежилим будинком, укладати попередній договір і вносити зміни до попереднього договору.
2. Щодо збільшення строку укладення основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку.
Відсутність прямої вказівки у попередньому договорі від 14.10.2010 р. про можливість збільшення строку укладення основних договорів не забороняє сторонам зробити це за взаємною згодою. Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України допускається зміна договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ні попереднім договором від 14.10.2010 р., ні законом не заборонено вносити зміни до цього виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Позивачка і Відповідачка у межах строків виконання попереднього договору від 14.10.2010 р. внесли до нього зміни шляхом укладення договору від 31.01.2011 р., який укладено у тій же формі, що й попередній договір. Договором від 31.01.2011 р. було передбачено продовжено строку виконання попереднього договору – основні договори купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку мають бути вчинені в строк не пізніше 20.03.2011 р. Єдиною причиною укладення Позивачкою договору від 31.01.2011 р. було прохання Відповідачки про це, оскільки та не змогла підготувати всі документи, необхідні для укладення основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку станом на 31.01.2011 р., тобто Відповідачка не виконала п. 4 попереднього договору.
3. Відповідно до п. 8 Попереднього договору від 14.10.2010 р. Позивачка направляла Відповідачці пропозиції щодо укладення основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку. Так, 26.01.2011 р. Позивачка направила цінний лист із описом вкладення із пропозицією укласти основні договори 31.01.2011 р. Відповідачка отримала цього листа, що підтверджується її явкою до приватного нотаріуса Іванюти С.О. 31.01.2011 р., де вона повідомила про невиконання п. 4 Попереднього договору і просила продовжити строк його виконання. Сторони домовились про продовження строку до 20.03.2011 р., про що вказали у пп. 1 і 4 Договору від 31.01.2011 р.
На виконання п. 8 попереднього договору від 14.10.2010 р. Позивачка направила Відповідачці 18.03.2011 р. телеграму із пропозицією щодо укладення 20.03.2011 р. основних договорів купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку (а.с. 48). Цю телеграму Відповідачка отримала особисто 19.03.2011 р.
4. Щодо відсутності вини Відповідачки у тому, що основні договори купівлі-продажу земельної ділянки і нежилого будинку не відбулись.
По-перше, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Відповідачка не виконала зобов’язань, покладених на неї п. 4 Попереднього договору. Але вона не довела ніякими доказами винність дій якоїсь іншої юридичної чи фізичної особі, через які вона не виконала взяті на себе зобов’язання. Зокрема, одним із обов’язків Відповідачки було вивести нежитловий будинок зі складу об’єктів охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації. Ніяких дій щодо цього обов’язку Відповідачка не вчинила. Також вона не надала жодного доказу, який би підтвердив би її аргументи щодо бездіяльності Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, інших органів або осіб, через яких вона не виконала взяті на себе зобов’язання.
По-друге, звертаю увагу на позицію Відповідачки у суді першої інстанції. Так, у мотивувальній частині рішення суду вказано, що Відповідачка повідомила Позивачці при зустрічі у нотаріуса 20.03.2011 р. про неможливість виконання взятих зобов’язань через неготовність документів і повернула суму забезпечувального платежу. Суд критично оцінив цю позицію Відповідачки, як не підтверджену ніякими доказами. Звертаю увагу, що Відповідачка письмово не повідомляла Позивачку про те, що у неї виникли складності у оформленні документів, необхідних для заключення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки ні до 31.01.2011 р., ні до 20.03.2011 р. Вона могла повідомити про це Позивачку і повернути отримані кошти у розмірі 160000 грн. Але вона так не зробила. Отримання Відповідачкою коштів підтверджується п. 2 Попереднього договору. Вважаю, що позиція Відповідачки щодо повернення нею отриманого забезпечувального платежу лише свідчить про намагання Відповідачки уникнути матеріальної відповідальності і усвідомлення нею факту невиконання своїх обов’язків за договором.
Тому вважаю, що суд першої інстанції правильно застосував ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України до спірних правовідносин. Натомість наведені у апеляційній скарзі аргументи не підтверджуються матеріалами справи і поведінкою сторін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України прошу відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Адвокат Стеценко Ю.В.____________
Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу Карпової відхилив.