Я не часто слідкую за засіданнями парламенту, але 15 хвилин обговорення 22 березня 2018 року законопроекту №3149 насторожили. Його основний зміст: сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений згідно їх рішення час доби. Законопроект підготували народні депутати України Васюник І., Ледовських О., Бойко О., Корчик В.
Голова Верховної Ради Парубій так представив цей законопроект: «Це законопроект важливий для всіх мерів, для всіх міст». Рейтингове голосування показало 207 голосів народних депутатів-борців із вживанням алкогольних напоїв. А треба ж 226. Парубій заохочує голосувати, згадує про інтереси громадян: «Мені здається, є потенціал, можемо входити, правда ж? Давайте ще раз, це близько, колеги. Цей законопроект цілковито соціальний, він потрібний усім мерам і нашим громадянам». Ще раз рейтингове голосування. Вижали 212 голосів. Малувато. Третє рейтингове голосування - 211. Щось пішло не так... Але Парубія вже не зупиниш. Чергове рейтингове голосування фіксує 221 голос. Майже дожав.
Парубій дає слово автору законопроекту Васюнику, той зачитує пояснювальну записку до законопроекту. Наводить дані Всесвітньої організації охорони здоров'я про те, що наша держава за рівнем споживання алкоголю займає 6-е місце в світі. Говорить про результати опитування, за якими майже 35 відсотків учнів вказали на те, що їм легко або дуже легко придбати алкогольні напої. Депутат констатував, що обмеження та заборона, які діють на рівні законодавства є недостатніми, деякі органи місцевого самоврядування у Львові, Івано-Франківську, Черкасах, Ужгороді, Луцьку, Києві вже вводили заборону на продаж алкоголю в нічний час. Однак через прогалини в законодавстві відповідні рішення місцевих рад в судовому порядку скасовувалися. Як аргумент на користь цього законопроекту автор послався і на децентралізацію: «Я хочу наголосити, що цей закон не несе прямої заборони на продаж алкоголю. Він лише надає право органам місцевого самоврядування встановлювати заборону на продаж алкоголю в нічний час. Це хоч невеликий, але крок до децентралізації, яку ми з вами проголосили на всю країну».
Після виступу Васюника почалось обговорення. Усі, хто виступав, підтримали цей законопроект. Емоцій було більше ніж аргументів. Так завжди, коли щось забороняється.
Із того що, запам'яталось із виступів народних депутатів.
Депутат Бублик Ю.: «Ні - дитячому алкоголізму, ні - алкоголізму української нації».
Євтушок С.: «Нерідко ми бачимо, що суб'єкти господарювання підприємницької діяльності зловживають і починають продавати такі алкогольні напої біля закладів освіти».
Колишній ректор університету депутат Курило В. вказав на необхідність більшої передачі повноважень органами місцевого самоврядування і на користь заборони продажу алкоголю в нічний час і в пізній вечірній час, аргументував це так: «Україна стоїть на межі того, що нація починає потихеньку спиватися, на превеликий жаль. В Україні вживали алкогольні напої завжди. Але це не приводило до того, що у нас був масовим алкоголізм. Зараз це страшне явище, воно збільшується. Тому ми повинні вводити певні обмежувальні заходи для того, щоб призупинити ці процеси. І ці процеси можна призупиняти тільки адміністративними шляхами, а також шляхами виховної роботи, роз'яснювальної роботи, роботи медичних органів».
Мосійчук І. назвав цей законопроект таким, що «направлений на збереження здоров'я української нації. Він є таким, який упереджує диверсію, яка відбувається проти нашої нації, коли, по суті, націю намагаються споїти і перетворити в бидло для того, щоб потім використовувати, мати, як кажуть, у всіх прямих і непрямих випадках».
Депутат Яценко А.: «Продаж спиртного вночі розлагає молодих людей, яких сьогодні багато дуже на вулицях, і це їх змушує іти на вулицю як психічно ще нестійких».
Обговорення законопроекту розпочалось під кінець робочого дня за 10 хвилин до 18 години. І це, очевидно, хвилювало Парубія, який палко звертається до депутатів: «Мене цікавить, що робиться в серці того, хто виходить з залу під час того, коли ми голосуємо за те, щоб обмежити алкоголь для наших дітей?».
Голосування дало 230 голосів «за» і 1 «проти». Закон прийнято.
Що сказати? Чомусь не весело. Воно може і добре, що народні депутати одностайно сказали «ні» дитячому алкоголізму і «так» здоров'ю нації. Але давайте поміркуємо. Де ж у цьому законі про дітей і підлітків, яким начебто так легко придбати алкоголь? То це вони ночами не сплять, потайки від батьків купують алкогольні напої, розпивають, а потім ще й скоюють злочини? Для цього треба наділити депутатів місцевих рад правом забороняти продаж алкоголю? При чому тут продаж у нічний час алкоголю біля навчальних закладів? А як щодо дорослих, які вдень працюють, а вільний час випити пивця мають аж під вечір? Питань багато. І аргументи автора цього закону і всіх народних депутатів, хто його підтримав, як на мене, виглядають надуманими.
Мені пригадується інтерв'ю із американським письменником Чарльзом Буковскі. Протягом усього життя він пив і не приховував, що жодного твору не написав тверезим. Більшу частину свого життя письменник перебивався дрібними заробітками, працював на чорних роботах. Він так висловив своє ставлення до алкоголю: «Уявімо хлопця, який працює на велосипедній фабриці. Кожен день з ранку до вечора він крутить гайки. Робота одноманітна, отупляюча, фізично виснажлива. Ви думаєте, він увечері думає про відпочинок перед наступним робочим днем, про корисну і здорову вечерю? Ні. Він знає, що завтра йому знову на цю ж саму отупляючу роботу. Тому єдине, про що він думає увечері, це як напитися і забутися. А ці гайки треба комусь таки крутити».
Я не схильний романтизувати споживання алкогольних напоїв. Але очевидно, що закон №3149 дозволяє обмежити право людини купити потрібний йому товар у вечірній і нічний час. Хоча у самому законі не сказано, у який час органи місцевого самоврядування можуть встановити таку заборону. Виходжу з того, що сказав автор цього закону. То чому лише у нічний час потрібна заборона? А якщо вдень ввести таку заборону, коли місцеві депутати так переймаються здоров'ям нації? Поздоровшаємо? То може й на інші шкідливі продукти потрібно надати право встановлення заборон місцевим депутатам? Вони ж бо краще знають. А я лише чув, що сіль і цукор називають білою смертю, від білого хліба можливе ожиріння, а від кондитерських виробів - карієс і цукровий діабет.
Зі змісту закону виходить, що споживання алкоголю у кафе і ресторані допустиме, а вдома - зло. За логікою законодавців той, хто нап'ється у корчмі, вийде уночі і не буде скоювати злочини і горланити, а той, що вдома чи у парку на лавочці випив пива - буде.
І такі шаблони поведінки будуть диктувати якісь дядьки-депутати місцевої ради. А ті забороняти вміють.
Не всі з нас працюють на креативних і розвиваючих роботах. Є й роботи, на яких комусь треба крутити гайки. Не всім після роботи йти до тренажерної зали чи пити свіжовичавлений морквяний сік. Проте всі ми хочемо мати свободу вибору що, де і коли робити і споживати. На моє переконання, здоров'я і свобода взаємопов'язані. Свобода допускає можливість помилкових виборів щодо дій і рішень. Подекуди свобода робить зло неминучим. Але ті 15 хвилин обговорення народними депутатами закону про право обмежувати свободу і прийняття одностайного рішення породили у мене підозру, що з такою ж легкістю і за такими ж сумнівними аргументами можуть бути прийняті й інші закони про наші свободи.