Під час перетину кордону між Білоруссю і Україною білоруські митники виявили в автомобілі громадянина України патрон. Автомобіль було вилучено і порушено кримінальну справу. Згодом матеріали цієї кримінальної справи було передано до України. Автомобіль залишився на зберіганні в Білорусі до часу вирішення кримінальної справи в Україні.
Слідчий Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області розпочав кримінальне провадження за фактом носіння бойових припасів (ст. 263 ч. 1 Кримінального кодексу України).
Власник автомобіля-дружина громадянина, зупиненого білоруськими митниками, звернулась до слідчого із заявою про повернення їй майна. Слідчий ніяких заходів не вжив. Бездіяльність слідчого була оскаржена до суду.
Інтереси скаржника у суді представляв адвокат Стеценко Юрій.
Суд задовольнив скаргу, визнав протиправною бездіяльність слідчого щодо неповернення майна, зобов'язав слідчого повернути автомобіль власнику.
Зміст скарги наводиться нижче.
До Києво-Святошинського районногосуду Київської області
гр-ки N
Слідчий Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області розпочав кримінальне провадження за ст. 263 ч. 1 Кримінального кодексу України на підставі матеріалів кримінальної справи, яку було порушено Гродненською регіональною митницею Республіки Білорусь щодо мого чоловіка. Потім цю кримінальну справу передали до Слідчого комітету Республіки Білорусь.
Слідчий Слідчого комітету Республіки Білорусь вилучив згідно протоколу виїмки автомобіль, яким мій чоловік керував на території Республіки Білорусь, а також ключ від автомобіля, брелок сигналізації та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Ці речі належать мені, що підтверджується записом у свідоцтві про реєстрацію автомобіля. Вказані речі до цього часу знаходяться на відповідальному зберіганні у правоохоронних органів Республіки Білорусь.
Порядок досудового розслідування в Україні регламентується нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Я звернулася до слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області із заявою про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні. Ніяких дій слідчий не вчинив. Це порушує моє право власності.
Згідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Нормами ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора або арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 КПК України; у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Ніяких процесуальних дій, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України, щодо мого майна не проводилось, судового рішення стосовно мого майна також нема. Моє майно не має відношення до розслідуваного кримінального провадження чи до здійснення будь-якої іншої незаконної діяльності, чи отримано злочинним шляхом, оскільки нема навіть підозрюваного у кримінальному провадженні.
Отже, моє майно перебуває у володінні правоохоронних органів Республіки Білорусь без належної правової підстави, що є наслідком бездіяльності слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області. Утримання належного мені майна без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування. З огляду на це моє майно підлягає поверненню.
У отриманому мною листі Генеральної прокуратури Республіки Білорусь повідомляється про те, що повернення автомобіля стане можливим після надходження рішення компетентного органу України щодо кримінальної справи і речових доказів. Таким рішенням могла бути постанова слідчого про повернення мені майна, на підставі якого майно було б мені повернуто правоохоронними органами Республіки Білорусь, але слідчий Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області не прийняв такого рішення у кримінальному провадженні. У цьому полягає бездіяльність слідчого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
За п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність під час досудового розслідування, може бути, зокрема, про зобов'язання вчинити певну дію.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 39, 214, 303-307 КПК України,
прошу:
Визнати бездіяльність слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області щодо неповернення мені автомобіля, ключа від цього автомобіля, брелока сигналізації та свідоцтва про реєстрацію автомобіля, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Республіці Білорусь.
Зобов'язати слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області повернути мені автомобіль, ключ від цього автомобіля, брелок сигналізації та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Республіці Білорусь.