Методи наукового дослідження вже мають певну історію свого використання у судочинстві. Власне, криміналістика, як нова наука, що покликана забезпечувати потреби кримінального судочинства, була породжена розвитком природничих наук і техніки у кінці ХІХ століття. Зокрема, перша робота з криміналістики Ганса Гроса «Керівництво для судових слідчих» (1892 р.) містила такі розділи, як «Залучення спеціаліста із мікроскопічного дослідження», «Залучення хіміка», «Залучення фізика», «Залучення спеціалістів з мінералогії, зоології та ботаніки» та ін. Із того часу триває активне використання результатів наукових розвідок у судочинстві.
У наш час результати наукових досліджень у кримінальному судочинстві України використовуються у таких процесуальних формах, як висновок експерта і допит експерта, а непроцесуальною формою використання наукових знань є консультація спеціаліста. Разом із тим, ознайомлення із судовою практикою США дозволяє говорити, що результати наукових досліджень можуть використовуватись у судочинстві як самостійний засіб доказування. Так, цікавими з точки зору перейняття досвіду адвокатської діяльності та формування стандартів діяльності правоохоронних органів виглядають судові справи, пов’язані із етнічним профайлінгом, під яким у міжнародній спільноті розуміється практика використання правоохоронними органами етнічних і расових ознак, а не об’єктивних ознак поведінки особи, як підстави для підозри її у вчиненні правопорушення. У цих справах були використанні результати досліджень професора психології Джона Ламберта (John Lamberth).
Однією із перших справ у США, у яких були використані наукові емпіричні дані як самостійний засіб доказування можна назвати справу «Уілкінс проти поліції штату Меріленду» (Wilkins v. Maryland State Police). Роберт Л. Уілкінс, чорношкірий юрист, був зупинений на своєму автомобілі на трасі І-95 штату Меріленд і затриманий поліцейськими цього штату без будь-яких законних підстав. У його автомобілі було проведено обшук. Вказані дії поліцейських були оскаржені Уілкінсом до суду. У обґрунтування своєї позиції Уілкінсом були використані результати аналізу порушень правил дорожнього руху на трасі І-95 штату Меріленд, отримані Американським союзом боротьби за громадянські права (АСLU – American Civil Liberties Union). Вказане дослідження проводилось під керівництвом Джона Ламберта. Дослідження виявили, що 74,7% із 5354 порушників, які перевищили швидкість і були зупинені поліцейськими у штаті Меріленд, були білими, і лише 17,5% були афроамериканцями. Проте за період з січня 1995 року по вересень 1996 року поліція штату Меріленд повідомила про 823 водіїв, щодо яких проводився судовий розгляд. 600 із них, або 72,9% були чорношкірими. 80,3% (661 особа) всіх затриманих складали афроамериканці, іспаноамериканці або представники інших расових меншин. Тільки 19,7% затриманих за цей період водіїв були білими. На підставі цих емпіричних даних суд дійшов висновку про незаконність зупинки поліцією автомобіля Уілкінса і проведення обшуку лише через расове походження водія.
У іншій справі «Держава проти Сото» (State v. Soto) поліцією штата Нью-Джерсі було затримано 17 чорношкірих водіїв за незаконне перевезення наркотичних засобів. Їм були висунені обвинувачення. Під час судового розгляду ці особи стверджували, що їх затримання було незаконним, бо є результатом антиконституційної практики етнічного профайлінгу. Адже поліція навмання зупиняла чорношкірих водіїв. Такі дії поліцейських не були результатом заздалегідь спланованої операції. У межах розгляду цієї справи Дж. Ламбертом проводилось дослідження обставин зупинок поліцією водіїв на окремому відрізку автомагістралі у Нью-Джерсі. Було встановлено, що лише 13,5% усіх водіїв, що рухались по цій автомагістралі, були афроамериканцями. Однак вони становили 37,4% водіїв, яких поліція зупиняла для перевірки. Ці результати дозволили Ламберту визначити, що чорношкірих водіїв поліція зупиняє майже у 5 разів частіше, аніж білих. Результати досліджень Ламберта переконали Верховний Суд штату Нью-Джерсі у тому, що поліція із порушенням Конституції США дискримінаційно порушує права чорношкірих водіїв, а тому відхилив докази, отримані поліцією у вказаний спосіб, як отримані незаконно.
Із наведеної судової практики США можна зробити певні висновки, які є важливими для розвитку сфери кримінального судочинства в Україні. По-перше, судові рішення у вказаних справах демонструють приклад формування належної правової процедури (due process of law), як стандарту діяльності правоохоронних органів на підставі наукових емпіричних даних. Актуальність цього питання для України певною мірою підтверджуються результатами досліджень Дж. Ламберта у Росії, проведених ним у 2006 році. Тоді американським вченим також досліджувалось питання етнічного профайлінгу у Москві щодо осіб неслов’янського походження. В першу чергу це стосувалось вихідців із кавказького регіону. Було виявлено, що вірогідність зупинки міліцією такої особи у московську метро у 20 разів більше, аніж у особи слов’янського походження. Як бачимо, наукові методи виявлення ознак етнічного профайлінгу показують свою ефективність і у США, і у Росії. Тому перейняття досвіду США у використанні наукових емпіричних даних у судочинстві може мати не тільки теоретичний, але й практичний сенс. По-друге, наведені судові справи також вказують на нові можливості використання захистом наукових емпіричних даних у доведенні незаконності отримання доказів стороною обвинувачення.
А отже питання, пов’язані із проведенням наукових емпіричних досліджень у межах розгляду кримінальних справ та їх методологією, є доволі актуальними для сфери кримінального судочинства України, а тому потребують свого подальшого вивчення, обговорення та впровадження у правоохоронній, адвокатській та судовій діяльності.
У наш час результати наукових досліджень у кримінальному судочинстві України використовуються у таких процесуальних формах, як висновок експерта і допит експерта, а непроцесуальною формою використання наукових знань є консультація спеціаліста. Разом із тим, ознайомлення із судовою практикою США дозволяє говорити, що результати наукових досліджень можуть використовуватись у судочинстві як самостійний засіб доказування. Так, цікавими з точки зору перейняття досвіду адвокатської діяльності та формування стандартів діяльності правоохоронних органів виглядають судові справи, пов’язані із етнічним профайлінгом, під яким у міжнародній спільноті розуміється практика використання правоохоронними органами етнічних і расових ознак, а не об’єктивних ознак поведінки особи, як підстави для підозри її у вчиненні правопорушення. У цих справах були використанні результати досліджень професора психології Джона Ламберта (John Lamberth).
Однією із перших справ у США, у яких були використані наукові емпіричні дані як самостійний засіб доказування можна назвати справу «Уілкінс проти поліції штату Меріленду» (Wilkins v. Maryland State Police). Роберт Л. Уілкінс, чорношкірий юрист, був зупинений на своєму автомобілі на трасі І-95 штату Меріленд і затриманий поліцейськими цього штату без будь-яких законних підстав. У його автомобілі було проведено обшук. Вказані дії поліцейських були оскаржені Уілкінсом до суду. У обґрунтування своєї позиції Уілкінсом були використані результати аналізу порушень правил дорожнього руху на трасі І-95 штату Меріленд, отримані Американським союзом боротьби за громадянські права (АСLU – American Civil Liberties Union). Вказане дослідження проводилось під керівництвом Джона Ламберта. Дослідження виявили, що 74,7% із 5354 порушників, які перевищили швидкість і були зупинені поліцейськими у штаті Меріленд, були білими, і лише 17,5% були афроамериканцями. Проте за період з січня 1995 року по вересень 1996 року поліція штату Меріленд повідомила про 823 водіїв, щодо яких проводився судовий розгляд. 600 із них, або 72,9% були чорношкірими. 80,3% (661 особа) всіх затриманих складали афроамериканці, іспаноамериканці або представники інших расових меншин. Тільки 19,7% затриманих за цей період водіїв були білими. На підставі цих емпіричних даних суд дійшов висновку про незаконність зупинки поліцією автомобіля Уілкінса і проведення обшуку лише через расове походження водія.
У іншій справі «Держава проти Сото» (State v. Soto) поліцією штата Нью-Джерсі було затримано 17 чорношкірих водіїв за незаконне перевезення наркотичних засобів. Їм були висунені обвинувачення. Під час судового розгляду ці особи стверджували, що їх затримання було незаконним, бо є результатом антиконституційної практики етнічного профайлінгу. Адже поліція навмання зупиняла чорношкірих водіїв. Такі дії поліцейських не були результатом заздалегідь спланованої операції. У межах розгляду цієї справи Дж. Ламбертом проводилось дослідження обставин зупинок поліцією водіїв на окремому відрізку автомагістралі у Нью-Джерсі. Було встановлено, що лише 13,5% усіх водіїв, що рухались по цій автомагістралі, були афроамериканцями. Однак вони становили 37,4% водіїв, яких поліція зупиняла для перевірки. Ці результати дозволили Ламберту визначити, що чорношкірих водіїв поліція зупиняє майже у 5 разів частіше, аніж білих. Результати досліджень Ламберта переконали Верховний Суд штату Нью-Джерсі у тому, що поліція із порушенням Конституції США дискримінаційно порушує права чорношкірих водіїв, а тому відхилив докази, отримані поліцією у вказаний спосіб, як отримані незаконно.
Із наведеної судової практики США можна зробити певні висновки, які є важливими для розвитку сфери кримінального судочинства в Україні. По-перше, судові рішення у вказаних справах демонструють приклад формування належної правової процедури (due process of law), як стандарту діяльності правоохоронних органів на підставі наукових емпіричних даних. Актуальність цього питання для України певною мірою підтверджуються результатами досліджень Дж. Ламберта у Росії, проведених ним у 2006 році. Тоді американським вченим також досліджувалось питання етнічного профайлінгу у Москві щодо осіб неслов’янського походження. В першу чергу це стосувалось вихідців із кавказького регіону. Було виявлено, що вірогідність зупинки міліцією такої особи у московську метро у 20 разів більше, аніж у особи слов’янського походження. Як бачимо, наукові методи виявлення ознак етнічного профайлінгу показують свою ефективність і у США, і у Росії. Тому перейняття досвіду США у використанні наукових емпіричних даних у судочинстві може мати не тільки теоретичний, але й практичний сенс. По-друге, наведені судові справи також вказують на нові можливості використання захистом наукових емпіричних даних у доведенні незаконності отримання доказів стороною обвинувачення.
А отже питання, пов’язані із проведенням наукових емпіричних досліджень у межах розгляду кримінальних справ та їх методологією, є доволі актуальними для сфери кримінального судочинства України, а тому потребують свого подальшого вивчення, обговорення та впровадження у правоохоронній, адвокатській та судовій діяльності.