У Кримінально процесуальному кодексі України 2012 року прослідковується тенденція до збільшення числа кримінальних правопорушень, віднесених до категорії справ приватного обвинувачення. Їх перелік наведено у статті 477.
На жаль, про полегшення захисту прав потерпілого у справах цієї категорії говорити не доводиться. Так, стаття 478 КПК лише надає право потерпілому подати до слідчого, прокурора заяву про вчинення кримінального правопорушення. Тобто повноцінним суб'єктом доказування у цих справах залишається слідчий. Це суперечить ідеї приватного обвинувачення, адже за загальним правилом воля потерпілого не має суттєвого значення для розслідування слідчим злочину. Однак у такому випадку цивільно-правові засоби судового захисту, коли матеріали кримінального провадження щодо цієї ж події перебувають у слідчого, є недостатніми.
На мою думку, у випадку скоєння злочину, віднесеного до категорії справ приватного обвинувачення, вирішувати питання щодо порушення того чи іншого права, спричинення шкоди, притягнення винного до відповідальності повинен потерпілий самостійно або за участі адвоката настільки, наскільки вважає за необхідне для захисту своїх прав. Інша річ, що це накладає додаткові витрати на потерпілого, у тому числі й матеріальні. Проте, як показує досвід, у таких справах слідчі не поспішають із переслідуванням особи, що скоїла насильницькі чи інші дії, з приводу яких звернувся потерпілий. КПК України 2012 року не передбачає передачі такої справи до суду без проведення досудового розслідування і складання обвинувального акту, як це було за КПК України 1960 року. Але саме по собі перебування матеріалів у слідчого ніякої користі відновленню прав потерпілого не дає. Це лише сприяє додатковій віктимізації потерпілого, коли він начебто є ініціатором і учасником процесу, однак впливати на його хід не може. Тому законодавець, визнавши вказані кримінальні правопорушення такими, що не становлять великої суспільної небезпеки, повинен наділити саме потерпілого правом підтримання обвинувачення у суді, а не робити залежним його від бажання слідчого проводити досудове розслідування.