Київський апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу Стеценка Юрія на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/28165/15 щодо скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПуАТ «Дельта банк» про визнання нікчемним договору банківського вкладу.
Раніше окружний адміністративний суд у цій справі відмовив у задоволенні позовних вимог. Зі змістом постанови окружного суду можна ознайомитись за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/65879600
Апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, частково задоволено позов вкладника:
1) визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПуАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року в частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу та застосування наслідків нікчемності договору;
2) зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Нижче наводяться тези апеляційної скарги у справі № 826/28165/15:
1. Суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови посилається на положення укладеного між позивачем і ПуАТ «Дельта Банк» Договору банківського вкладу («Депозит Delta Premier (без поповнення)») (надалі - Договір), але зміст положень Договору викладено неправильно. Зокрема, у постанові суду записано: «Пунктом 1.6 договору встановлено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26300113014508 (далі - рахунок), при цьому згідно до п. 1.5 договору додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються». Але це не відповідає дійсній редакції п. 1.6 Договору, у якому записано: «Нараховані на Вклад проценти сплачують вкладнику щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього Договору, а також у день повернення Вкладу в кінці строку дії цього Договору або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором, шляхом видачі готівки з каси Банку відповідно до вимог чинного законодавства України».
Наступні 2 абзаци мотивувальної частини постанови суду першої інстанції також помилкові, бо текст постанови суду не відповідає редакції Договору. Так, у постанові суду записано:
«Відповідно ж до п. 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
Між тим, у даному пункті також відмічено, що у разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становить суму вкладу, на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладеним».
Але насправді п. 1.8 Договору викладено у зовсім іншій редакції:
«У випадку, якщо Вкладник письмово заявляє про бажання достроково припинити дію цього договору або про бажання достроково зняти всю суму Вкладу чи частину Вкладу до закінчення строку залучення Вкладу, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, дія цього Договору вважається припиненою достроково, а Банк виплачує вкладнику весь Вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на Рахунку, за ставкою: 0,01 (Нуль цілих одна сота) процентів річних.
При цьому Вкладник зобов'язаний письмово повідомити Банк про вимогу повернення вкладу або його частини не пізніше, ніж за 2 (два) банківських дня до очікуваної дати повернення. Різницю між раніше виплаченими процентами та фактично належними до виплати при поверненні Вкладу з врахуванням умов, що встановлені цим пунктом Договору, Вкладник доручає Банку утримати з суми Вкладу».
Також суд першої інстанції пише у мотивувальній частині постанови про необізнаність позивача із Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПуАТ «Дельта Банк»: «Тобто, враховуючи підписання вказаного договору позивачем, як вбачається, доводи його представника стосовно необізнаності позивача із згаданими правилами не відповідають дійсності та спростовуються фактичними обставинами справи».
Але це суперечить обставинам справи, позивач посилався на Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПуАТ «Дельта Банк», зокрема, на пункти 11.1, 11.5.1, 11.5.2 цих Правил. Однак ці пункти Правил навіть не згадуються судом першої інстанції.
Вказані помилки суду першої інстанції можна пояснити тим, що судом не було досліджено обставини справи, а за основу було використано раніше ухвалені суддею Добрянською Я.І. постанови від 29.07.2016 р. у справі № 826/24594/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59345725) і 06.02.2017 року у справі № 826/10451/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64559458).
Так, мотивувальна частина постанови, ухваленої суддею Добрянською Я.І. 06.02.2017 року у справі № 826/10451/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64559458) містить теж обґрунтування, яке наведено у постанові від 07.04.2017 р. у справі № 826/28165/15:
«Відповідно ж до п. 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
Між тим, у даному пункті також відмічено, що у разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становить суму вкладу, на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладеним.
Згідно до п. 2.1 договору цей договір укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної зі сторін, набуває чинності з моменту підписання його сторонами, скріплення печаткою банку та внесення вкладником суми вкладу, та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Між тим, у відповідності до п. 2.2 договору з підписанням цього договору вкладник, тобто позивач, засвідчує, що він ознайомлений з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «»Дельта Банк» та погоджується вважати їх обов'язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору».
Аналогічний текст обґрунтування зроблено суддею Добрянською Я.І. і у мотивувальній частині постанови від 29.07.2016 р. у справі № 826/24594/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59345725). Проте суттєвою відмінністю між предметом розгляду у справах № 826/24594/15, № 826/10451/16 і у справі № 826/28165/15 є те, що у справі № 826/24594/15 розглядалися відносини за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», у справі № 826/10451/16 - за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», а у справі № 826/28165/15 - за договором банківського вкладу (депозиту) «Депозит Delta Premier (без поповнення)». Зміст цих договорів є різним. Звертаємо увагу, що у постанові суду від 07.04.2017 р. у справі № 826/28165/15 записано: «18.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою п. 1.2.1 змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи». Це довільне і неповне викладення змісту Додаткової угоди № 1 до Договору. Вважаємо, що суд першої інстанції неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для справи. Так, пунктом 1 вказаної Додаткової угоди № 1 до Договору встановлено: «Сторони домовились доповнити пункт 1.2 Договору підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: «1.2.1. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються».
Згідно п. 1.1 Договору Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПуАТ «Дельта Банк» (надалі - Правила) є обов'язковими для застосування до взаємовідносин між вкладником та банком, в тому числі з приводу розміщення вкладу.
Вказаний пункт 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, а також пункт 1.1 Договору визначають обов'язковість наведення судом першої інстанції положень Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПуАТ «Дельта Банк». Суд першої інстанції цього не зробив. У п. 5.11 цих Правил записано: «Зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку)».
Якраз продуктом ПуАТ «Дельта Банк», для якого встановлені спеціальні норми Правил, є проекту Delta Premier, за умовами якого позивачем був заключений Договір.
Згідно п. 11.1 Правил в рамках проекту Delta Premier (надалі по тексту - «Клієнти Delta Premier») здійснюється відповідно до положень цих Правил з урахуванням особливостей, передбачених цим Розділом Правил та/або відповідними Продуктами Банку, що надаються в рамках проекту Delta Premier. У випадку, якщо одні і ті ж самі відносини, які виникли між Банком та Клієнтами Delta Premier, врегульовані положеннями і цих Правил, і відповідними Продуктами Delta Premier, то до таких відносин застосовуються відповідні положення Продуктів Delta Premier (якщо інше прямо не передбачено положеннями цих Правил та/або цим Розділом Правил та/або відповідним Договором за Продуктом Банку, укладеним з Клієнтом Delta Premier).
Пунктом 11.5.1 Правил передбачено, що у випадку укладання Договору за Продуктом Банку - Договору банківського вкладу внесення Вкладу здійснюється за вибором Вкладника:
- або шляхом внесення суми вкладу готівкою через касу Банку;
- або шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів з поточного рахунку з використанням платіжної картки або поточного рахунку Вкладника, відкритого в Банку чи іншої фізичної особи (з урахуванням обмежень, встановлених нормами діючого законодавства України чи внутрішньою політикою Банку по відповідному Продукту Банку), відкритого в Банку;
- або шляхом безготівкового перерахування відповідної суми грошових коштів з рахунку Вкладника чи іншої фізичної особи (з урахуванням обмежень, встановлених нормами діючого законодавства України чи внутрішньою політикою Банку по відповідному Продукту Банку), відкритому в іншому банку.
Отже, до умов договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» або «Найкращий від Миколая» міг бути застосований п. 5.11 Правил про недопущення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, але до умов договору банківського вкладу (депозиту) «Депозит Delta Premier (без поповнення)» п. 5.11 Правил не застосовується, а застосовується п. 11.5.1 Правил.
Згідно п. 1.2.1 Договору дозволялось зарахування на вкладний (депозитний) рахунок позивача грошових сум від третьої особи. Це дозволено і нормами цивільного законодавства. Так, відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Згідно статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
Згідно пункту 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 р., залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката або договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Із цього видно і безпідставність зробленого судом першої інстанції висновку: «При цьому докази зарахування коштів в рахунок вкладу станом на дату укладення цього договору позивачем з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку до суду не надано, а судом таких не встановлено, разом з тим, як вже встановлено судом, згідно до п. 1.7 договору додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються».
У цьому абзаці зроблено нелогічне посилання на п. 1.7 Договору. Насправді п. 1.7 Договору викладено у редакції: «Вклад виплачується Вкладнику по закінченню строку залучення Вкладу, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, щляхом видачі готівки з каси Банку відповідно до вимог чинного законодавства України». Як видно, цей пункт Договору не має ніякого відношення до зарахування коштів в рахунок вкладу. Цей абзац міститься і у мотивувальній частині постанови, ухваленої суддею Добрянською Я.І. 29.07.2016 р. у справі № 826/24594/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59345725), а також в ухваленій цією суддею постанові від 06.02.2017 року у справі № 826/10451/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64559458). Із цього можна зробити висновок, що суддя Добрянська Я.І. не встановлювала обставини справи № 826/28165/15, а використала ті ж аргументи, які вона раніше застосувала у справах № 826/24594/15 і № 826/10451/16, не звернула увагу на відмінність змісту договорів у цих справах.
2. Постанова суду першої інстанції не містить жодну норму матеріального права у обґрунтування того, чому укладений позивачем Договір є нікчемним. Натомість наведено таке:
«А відтак, засвідчивши власним підписом факт укладення договору банківського вкладу (депозиту) позивач повністю прийняв умови цього договору та надав свою згоду на обов'язкове виконання ним таких умов. Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, умов договору, зважаючи на відсутність факту зарахування позивачем вкладу на рахунок з його власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору, позивачем у повному обсязі дотримано не було.
Тобто, обґрунтованими в даній ситуації, на переконання суду, є доводи представника відповідача стосовно того, що метою договору банківського вкладу (депозиту) фактично є надання окремим кредиторам, а саме третій особі, переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. При цьому, приходячи до даного висновку, суд враховує обставину прийняття працівниками банку від вказаної особи платежу в рахунок вкладу позивача за згаданим договором всупереч його умов..»
Аналогічні два абзаци суддя Добрянська Я.І. навела і у мотивувальній частині постанови від 29.07.2016 р. у справі № 826/24594/15, різниця полягала лише у останньому реченні:
«А відтак, засвідчивши власним підписом факт укладення договору банківського вкладу (депозиту) №006-19507-260215, позивач повністю прийняв умови цього договору та надав свою згоду на обов»язкове виконання ним таких умов. Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, умов договору №006-19507-260215, зважаючи на відсутність факту зарахування позивачем вкладу на рахунок з його власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору, ОСОБА_1 у повному обсязі дотримано не було.
Тобто, обґрунтованими в даній ситуації, на переконання суду, є доводи представника відповідача стосовно того, що метою договору банківського вкладу (депозиту) №006-19507-260215 фактично є надання окремим кредиторам, а саме ОСОБА_5, переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. При цьому, приходячи до даного висновку, суд враховує обставину прийняття працівниками банку від вказаної особи платежу в рахунок вкладу позивача за згаданим договором всупереч його умов, а саме п. 1.8 та п. 1.7».
Тобто у справі № 826/24594/15 суддя Добрянська Я.І. могла послатись на п. 1.8 і п. 1.7 договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий». Але в укладеному позивачем Договорі банківського вкладу (депозиту) «Депозит Delta Premier (без поповнення)» нема пунктів, які б виключали можливість зарахування вкладу на рахунок позивача з поточного або вкладного (депозитного) рахунку іншої особи. Тому суддя Добрянська Я.І. і не вказала в оскаржуваній постанові суду від 07.04.2017 р. у справі № 826/28165/15 конкретні пункти (умови) Договору, які були порушені. Ніяких порушень норм законодавства України, Договору і Правил ні позивач, ні третя особа не допускали. Про це нічого не вказано у мотивувальній частині постанови суду першої інстанції, а отже вказаний висновок є необґрунтований і суперечить нормам матеріального права, наведеним у позовній заяві. Вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наведені у позовній заяві норми матеріального права і ніяк не спростував необхідність їх застосування до спірних правовідносин.