У справі за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки.
Інтереси відповідача у цій справі представляє адвокат Стеценко Юрій, який подав до суду письмові пояснення щодо підстав звільнення відповідача від сплати судового збору за подання зустрічного позову:
До Деснянського районного суду м. Києва
Судді Лісовській О.В.
адвоката Стеценка Ю.В., представника відповідача
справа № 754/5845/16-ц
Відповідно до ч. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Ця норма встановлює право особи, яка звертається із позовом до суду із вимогами щодо захисту її прав, як споживача кредитних послуг. Позовні вимоги мого клієнта про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки є вимогами, що випливають із правовідносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, які виникли під час укладення такого договору. Спірні кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки були укладені в один день 28.03.2008 р.
Кожне право особи, закріплене у законі передбачає можливість його реалізації. Не відповідає призначенню правової і соціальної держави такий стан, коли є закон, який закріплює право, але його не можна реалізувати. Зрозуміло, що якщо у ч. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначається «за позовами», то таке право може бути реалізоване при подачі позовної заяви.
Не має значення, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо сплати судового збору споживачам. Наприклад, цією нормою не звільнено від сплати судового збору заявника у справі про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Але ч. 2 ст. 240 ЦПК України встановлено, що судові витрати (а отже й судовий збір), пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Ця норма ЦПК несе у собі соціальний зміст: держава визнає, що люди із психічними розладами є незахищеними. Не повинно бути перешкод у захисті їх прав у суді. Державі не буде користі від того, що потенційні піклувальники та опікуни через необхідність сплачувати судовий збір, оплачувати вартість проведення судово-психіатричної експертизи, не будуть звертатись до суду.
Соціальним завданням Закону України «Про захист прав споживачів» є створення умов для цивілізованого ринку товарів і послуг із дієвими заходами впливу щодо порушників. При цьому очевидним є нерівність можливостей у захисті своїх прав між виконавцем послуг і споживачем. Як вказано у п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 10.11.2011 р. № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин. Таким суб'єктом є споживач.
Без практичного механізму реалізації ч. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» носила б декларативний характер. Державі вигідно для підвищення рівня послуг, аби споживач міг безперешкодно звернутися до суду із позовом до виконавця цих послуг. Якби держава не надавала такої можливості споживачу, тоді б ринок не міг розвиватися у напрямку підвищення якості послуг, а скотився б до рівня обману споживачів.
Вважаю, що аргументи, викладені у постанові судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 30.11.2016 р. у справі № 6-1121цс16 не можуть братись до уваги, оскільки у цій постанові розглядалось питання про залишення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою без руху касаційної скарги та її повернення з підстави несплати судового збору за подання касаційної скарги. Предметом спору у справі № 6-1121цс16 було стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Є суттєва різниця між подачею касаційної скарги у справі із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди і позовної заяви із вимогами про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.
Натомість в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.05.2016 р. у справі № 757/32520/16-к розглядалось саме питання про звільнення судом першої інстанції від сплати судового збору за позовом про визнання недійсним кредитного договору. Суд першої інстанції повернув позовну заяву через несплату позивачем судового збору, що визнано ВСС як порушення норм процесуального права. У мотивувальній частині цієї ухвали ВСС наведено такі аргументи:
«Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не звернув уваги на вимоги закону, які звільняють споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та не перевірив, чи звільнений позивач від сплати судового збору за цим позовом, а пославшись на те, що Законом України «Про судовий збір» (в редакції від 01 вересня 2015 року) який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про захист права споживачів», не передбачено пільг для сплати споживачами судового збору, зробив передчасний висновок про те, що позивач повинен сплатити судовий збір у загальному порядку.
Не врахував, що у випадку, якщо статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо сплати судового збору деякими категоріями осіб чи за відповідними позовами, то при їх визначенні потрібно керуватися іншим законодавством України, зокрема і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачеві, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права».
На підставі викладеного прошу прийняти до розгляду позовну заяву мого клієнта про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки.
Додаток: копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.05.2016р. у справі № 757/32520/16-к.
__________ адвокат Стеценко Ю.В.
Суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду в одному провадженні із позовом банку. Ось ця ухвала суду:
