5 грудня у Академії адвокатури України відбулась науково-практична конференція на тему «Етика юриста: теоретичні питання і практика». Свій виступ я присвятив етичним аспектам пошуку та використання юристами інформації у сучасних умовах. Мова йшла, зокрема, про те, що пошук інформації, у першу чергу через мережу Інтернет, став складовою роботи юристів. Адже усі, у тому числі і юристи, використовують Google, Yandex, Rambler тощо. Потрібна судова практика, відомості про суддю, учасників процесу - усе це та багато іншого ви знайдете в Інтернеті. Але знайти інформацію - це лише півсправи, треба вміти нею користуватись.
Сьогодні все більше говорять про те, що здатність юриста знайти необхідну інформацію та ефективно її використати, визначає його професійні якості. Однак багато питань виникає через етичні правила використання інформації. Так, згідно з Правилами адвокатської етики адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування (стаття 18 Правил). Про застосування норм закону щодо вирішення конкретного спору можна говорити, виходячи із судової практики вирішення таких справ. Рішення суддів, у першу чергу судів касаційної інстанції, є орієнтиром для нижчестоящих судів при вирішенні аналогічних справ. Але разом з тим єдність судової практики певною мірою визначає можливу упередженість судді до розгляду обставин конкретної справи.
Із своєї практики я навів приклад участі у господарській справі, у якій представляв інтереси відповідача-споживача електричної енергії. Позивачем був постачальник енергії, який просив внести зміни до договору про постачання енергії за рішенням суду. Господарський суд відмовив у задоволенні позову. Одночасно з цією справою у інших господарських судах розглядались ще дві справи за заявами цього ж позивача з аналогічними вимогами до споживачів енергії, які мали виробничі приміщення на тому ж об'єкті, що й мій клієнт. Оскільки справа щодо мого клієнта після відкриття провадження була направлена до іншого господарського суду, то вказані дві справи розглядались дещо раніше. Місцевими і апеляційними господарськими судами приймались різні рішення у вказаних справах, але Вищий господарський суд України все ж таки визнав підставність позовних вимог постачальника енергії.
У апеляційному суді представник позивача згадував, що вже є рішення Вищого господарського суду України у аналогічних справах за позовами цього ж постачальника енергії. Але апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Завданням було «утримати» попередні рішення у Вищому господарському суду України. У державному реєстрі судових рішень я знайшов постанови цього суду із вказаних справ. Вони були аналогічними. Тому свої заперечення на очікувану касаційну скаргу я готував за іншими підставами, аніж було викладено у постановах Вищого господарського суду України. Але постало питання: чи заявляти відвід, якщо у складі колегії суддів Вищого господарського суду України буде суддя, який брав участь у розгляді попередніх справ за позовами постачальника енергії. Адже йому «комфортніше» дотриматись позиції, яка викладена у вже прийнятій постанові.
До заяви про відвід у цій справі так і не дійшло. Хоча касаційна скарга і поступила, але була повернута, оскільки в ній не було вказано суті допущеного порушення або неправильного застосування норм матеріального права судами нижчих інстанцій. Проте ця справа дозволяє поставити теоретичне питання стосовно того, чи впливають попередні рішення, прийняті суддею, на його упередженність у наступних подібних справах.
Учасники конференції погодились зі мною, що з точки зору домінантності інтересів клієнта слід було б заявляти відвід судді, якби у складі призначеної колегії був і той суддя, що й у складі попередніх колегій Вищого господарського суду України. Професор Гончаренко В.Г. зазначив, що у разі, коли такий суддя попадає до складу колегії, то йому варто заявити самовідвід.
Додам: в обговоренні брали участь переважно адвокати. Суддів на конференції не було...
Між учасниками конференції жваву дискусію викликало також питання щодо можливості впливу раніше прийнятих суддею рішень на його упередженість у наступних справах. Я нагадав аудиторії випадок із відводом судді Кірєєва Р.В., заявлений під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Тимошенко Ю.В. Підставою заяви адвоката Титаренка М.М. про відвід судді були постановлені раніше суддею Кірєєвим Р.В. вироки у кримінальних справах, у яких було застосовано ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Навіть якщо не аналізувати законність застосування суддею вказаної норми у постановлених раніше вироках, то можна сказати, що адвокатом для заявлення відводу використано попередні рішення, прийняті цим же суддею. Тоді суддя Кірєєв Р.В. відмовив у задоволенні заяви про відвід, натомість виніс окрему постанову про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у зв'язку із порушенням правил адвокатської етики та законодавства України, яку направив до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Київської області.
На мою думку, посилання адвоката на раніше прийняті рішення суддею при заявленні відводу не може бути порушенням Правил адвокатської етики. Це виходить з домінантності інтересів клієнта над інтересами колег, а також домінантності інтересів клієнта над відносинами адвоката з судом. Протилежну думку висловив професор Гончаренко В.Г., а саме, що попередні рішення цього судді вже набрали законної сили, а тому піддавати їх сумніву адвокат не має підстав. Але наскільки ця ситуація відрізняється від наведеної вище господарської справи! Адже професор погодився, що суддя міг бути упередженим, якщо раніше брав участь у розгляді аналогічної справи.
Загалом, не всі аргументи моєї доповіді були схвалені аудиторією. Зокрема, про американський досвід використання юристами соціальних мереж під час розгляду справ у судах. Дехто з учасників конференції говорив про шкоду використання інформаційних технологій об'єктивному розгляду справи. Але в колективному обговоренні народжується істина. Тому я вдячний колегам за висловленні міркування.