Стеценко Ю.В. Процесуальні аспекти використання судово-психологічної експертизи при розслідуванні злочинів, вчинених членами організованих злочинних груп

Розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами вимагає застосування органами дізнання і досудового слідства усього комплексу кримінально-процесуальних засобів. Останніми роками у юридичній літературі набула поширення ідея про проведення експертизи злочинного угруповання [1, с. 162] або експертизи соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи [2, с. 194]. Цей вид застосування спеціальних знань розглядається як один із видів судово-психологічної експертизи.

Через новизну цього виду судово-психологічної експертизи теоретичних обґрунтувань методології її проведення у науковій літературі бракує. Тому ми зупинимось на деяких процесуальних аспектах можливостей проведення цього експертного дослідження та використання його результатів, які пов’язані із змагальністю сторін обвинувачення і захисту у сфері кримінального судочинства.

Враховуючи різні можливості сторін обвинувачення і захисту щодо ініціативи у проведенні експертизи загалом, можна припустити, що проведення судово-психологічної експертизи членів злочинної групи більш ймовірне саме за ініціативою органів досудового слідства. Тому для сторони захисту важливим є обґрунтування у суді належності чи неналежності висновку експерта як доказу у справі. Зрозуміло, що для цього захисник потребує психологічних знань, які можуть бути отримані ним самостійно або від спеціаліста-психолога.

В.В. Бедь зазначає, що експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи спрямована на виявлення структури злочинного угруповання, визначення ролі кожного її учасника і особливостей зв’язку між ними при підготовці і під час вчинення злочину, встановлення неформальних лідерів, вплив групи на кожного учасника [2, с. 194]. Із цього можна припустити, що така експертиза досліджує індивідуально- та соціально-психологічні особливості особи підекспертного. Важливо відзначити, що загальноприйнятих методик проведення судово-психологічної експертизи нема. Кожен експерт сам вибирає конкретні методики дослідження. Проте можливість самостійного вибору експертом методик дослідження означає існування інших методик, а отже й можливість отримання інших результатів. Також не можна відкидати можливості суб’єктивного розуміння експертом спрямованості методики дослідження індивідуальних та соціально-психологічних особливостей особи підекспертного. Це визначає необхідність роз’яснень висновку експерта у суді, у першу чергу за клопотанням підсудного і його захисника. Тому у контексті змагальності сторін обвинувачення і захисту щодо представлення суду результатів психологічних досліджень фактів, які мають юридичне значення для справи, актуальним є питання конкуренції (у науковому сенсі) психологічних знань, які можуть бути представлені під час судового розгляду справи учасниками процесу. Зокрема, окрім висновку експерта це може бути допит іншого спеціаліста-психолога.

Вважаємо неприйнятною з точки зору змагальності сторін позицію В.О. Коновалової і В.Ю. Шепітька стосовно того, що допит експерта у суді після оголошення висновку експерта принижує його роль як процесуальної фігури [1, с. 186]. На нашу думку, без допиту у суді, а також без викладення грунтовних роз’яснень свого висновку іншим учасникам процесу експерт буде залишатись науковим суддею, а його висновок – матиме для суду наперед встановлену силу доказу без перевірки належності проведеного експертом дослідження, оскільки сумнівним є володіння суддею ґрунтовними знаннями із психології, наприклад, щодо проведення психодіагностики.

Висновок експерта є одним із джерел доказів. Тому питання щодо доказового значення результатів проведеної судово-психологічної експертизи злочинного угруповання ще потребує наукового обговорення. На нашу думку, результати досліджень експертом індивідуально- і соціально-психологічних особливостей обвинувачених (підсудних), отримані під час розслідування злочинів, можуть обговорюватися щодо їх використання для індивідуалізації кримінальної відповідальності, психокорекційної роботи із засудженими, попередження вчинення злочинів та ін. Вказані напрями залишаються відкритими для дискусії як між юристами, так і психологами. Також важливими є подальші наукові розвідки щодо оцінки точності і способів обробки результатів судово-психологічної експертизи злочинного угруповання, які мають бути емпірично доведеними.


Література

1. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Право, 2008. – 240.

2. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. Видання четверте, стереотипне. – Львів: «Новий Світ-2000», 2007. – 376 с.
Элитная бижутерия, Розірвання шлюбу, Расторжение брака, Юридические услуги, Адвокатські послуги