У цій справі я був захисником підсудного, якому було пред'явлено обвинувачення у фіктивному підприємництві, ухиленні від сплати податків, службовому підробленні (ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України). Коли я вступив у справу, то вона вже розглядалась у суді. Мій клієнт перебував під вартою.
Обвинувачення ґрунтувалось на тому, що мій клієнт погодився на пропозицію знайомого і підписав документи для державної реєстрації кількох підприємств. Після їх реєстрації та здійснення ряду господарських операцій, мій клієнт, як керівник одного із зареєстрованих підприємств, складав неправдиві податкові декларації податку на додану вартість, у яких неправомірно занижував податкові зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставно завищував податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до фактичної несплати підприємством податку на додану вартість. Таким було обвинувачення.
Проте насправді мій клієнт був людиною, далекою від підприємництва і податкового обліку. Любив випити і довіряв своєму другу, який і втягнув його у цю халепу.
Про мою роботу у цій справі ви можете дізнатись із підготовлених процесуальних документів, які викладені нижче.
У матеріалах справи я виявив кілька рапортів, складених оперуповноваженим, який був у складі слідчо-оперативної групи. Цей оперуповноважений писав про вжиті оперативно-розшукові заходи і виявлені сліди скоєння господарських злочинів. Але жодного разу у цих рапортах не зазначалось про причетність мого клієнта до скоєння цих злочинів. Тому я заявив клопотання про допит оперуповноваженого. Ось це клопотання, яке було задоволено судом:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
КЛОПОТАННЯ
про допит свідка
У справі є рапорт оперуповноваженого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва В.В.Д., у якому вказано таке:
«Проведеними додатковими оперативно-розшуковими заходами встановлено, що на 16-му поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Мелена, 1 зазначені нежитлові приміщення фактично займають під офіс інші суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ «В» та підприємство «РМ». У вказаних офісних приміщеннях невстановлені особи зберігають печатки підприємств: ПП «Л», ПП «БС», ПП «БУД», ЗАТ «Група «О», ПП «АТ «Д», ПП «ТЦ «ФЛ», ПП «ТА «ЕГ», комп'ютерну техніку, за допомогою яких складають завідомо неправдиві документи з метою прикриття незаконної діяльності вказаних СПД, пов'язаної з наданням діючим підприємствам (Київського, Сумського, Чернігівського та ін. регіонів України) послуг з незаконного переведення безготівкових коштів в готівку та безпідставного заниження діючими підприємствами своїх податкових зобов'язань перед бюджетом.
Окрім цього, невстановлені особи використовують вказану комп'ютерну техніку для доступу до рахунків підприємств : ПП «Л», ПП «БС», ПП «БУД», ЗАТ «Група «О», ПП «АТ «Д», ПП «ТЦ «ФЛ», ПП «ТА «ЕГ» в системі «клієн-банк» за допомогою якої фактично керують рахунками вказаних підприємств від імені гр. Р.О.В. та систематично, в особливо великих розмірах, переводять безготівкові кошти в готівку, яку отримують через каси банківських установ (за місцем відкриття розрахункових рахунків) і розподіляють собою».
Отже, оперуповноваженому В.В.Д. було відомо, що не мій клієнт-гр. Р.О.В. особисто як директор ПП «Л», а інші особи здійснюють господарську діяльність і фінансові операції цього підприємства. Ці відомості В.В.Д. здобуті у результаті проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.
Одним із джерел доказів відповідно до ч. 2 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України у кримінальній справі є показання свідка.
Згідно ч. 1 ст. 68 КПК України як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.
Статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 р., встановлено, що кожен при встановлені обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 64, 65, 68 КПК України, прошу викликати до суду для допиту як свідка оперуповноваженого головного відділу податкової міліції Державної податкової iнспекцiї у Шевченківському районі м. Києва В.В.Д. (адреса: 04050, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
У судовому засіданні оперуповноважений В.В.Д. пояснив, що проводив оперативно-розшукові заходи щодо скоєння групою осіб господарських злочинів. Раніше він виносив щодо мого клієнта постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 212 КК України! Але потім справу порушили, він був у складі слідчо-оперативної групи. Навести якихось виявленим ним конкретних доказів про скоєння підсудним злочинів цей свідок не зміг. Про те, як я використав показання цього свідка, можна дізнатись із моїх наступних процесуальних документів.
Зокрема, щоб показати непричетність мого клієнта до скоєння вказаних господарських злочинів, я заявляв клопотання про допит осіб, які проводили державну реєстрацію підприємств за довіреністю від мого клієнта. Ці особи не були встановлені і допитані під час досудового слідства. Спочатку суд відмовив у задоволенні мого клопотання. Але після допиту оперуповноваженого В.В.Д., який не зміг пояснити, чому не були встановлені ці особи, я знову заявив це клопотання і воно було задоволено судом. Ось моє клопотання про виклик цих свідків:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
КЛОПОТАННЯ
про допит свідків
(повторно)
Мною вже заявлялось клопотання про допит свідків гр. Л.О.О. та гр. Є.К.А., але в задоволені цього клопотання суд відмовив.
Звертаю увагу на позицію Верховного Суду України щодо вирішення судом клопотань про виклик свідка, як належну та адекватну можливість заперечити щодо обвинувачення. Так, у постанові від 04.07.2011 р. Верховний Суд України вказав, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання підсудного про виклик у судове засідання свідка з метою з'ясування обставин справи визнана Європейським судом з прав людини порушенням вимог статей 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому з цих підстав судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Повторно заявляю клопотання про допит вказаних свідків, бо саме у зв'язку із діяльністю ПП «Л» мій клієнт обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. Згідно обвинувального висновку мій клієнт у травні 2008 року зареєстрував на своє ім'я в органах державної влади ПП «Л». Вказане підприємство було продавцем послуг ТОВ «ІС» і покупцем - у ТОВ «Ф». Мій клієнт, як керівник ПП «Л», склав неправдиві податкові декларації податку на додану вартість за червень, липень, серпень, жовтень 2008 року, травень 2009 року, у яких неправомірно занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до фактичної несплати підприємством за вказані звітні періоди податку на додану вартість.
Згідно з диспозицією ч. 3 ст. 212 КК України, відповідальність за цією статтею настає, зокрема, у разі умисного ухилення службовою особою від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.
З матеріалів справи, зокрема, показань мого клієнта, убачається, що він, будучи обізнаним, що не буде особисто займатися підприємницькою діяльністю, погодився на пропозицію наглядного знайомого підписати необхідні та реєстраційні документи для державної реєстрації ПП «Л». Для цього він видав довіреність гр. Л.О.О. та гр. Є.К.А. Як проходила державна реєстрація ПП «Л» він не знає, установчі, реєстраційні, банківські документи даного підприємства і печатку він ніколи не мав і не бачив.
Вважаю, що у діях мого клієнта не було умислу на ухилення від сплати податків, що є ознакою суб'єктивної сторони інкримінованого злочину. Адже матеріали справи не дозволяють говорити про інтелектуальну складову умислу мого клієнта на ухилення від сплати податків. У справі нема доказів, які б дозволили визначити, що мій клієнт володіє знаннями щодо надання консалтингу, ведення бізнесу, податкових зобов'язань юридичної особи. Попри надходження коштів на рахунок ПП «Л» від інших юридичних осіб, договорів, заключних між ними і ПП «Л» у матеріалах справи нема, керівники цих юридичних осіб не встановлені і не допитані окрім директора ТОВ «ІС» гр. М.О.В., який у суді пояснив, що ніякого відношення до цього товариства не має, підсудного не знає.
Щодо вольової складової умислу на ухилення від сплати податків можна сказати, що мій клієнт за власною ініціативою не виконував покладені на нього як на директора і власника суб'єкта підприємницької діяльності службові обов'язки, не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Л», договорів та угод від імені підприємства не укладав, працівників не призначав, не складав та не подавав звітності до контролюючих органів, а діючи за вказівкою невстановленої слідством особи лише підписував окремі документи, які йому надавались для підпису. Якою саме діяльністю займається підприємство, мій клієнт обізнаний не був.
Досудовим слідством особу, яка від імені мого клієнта як директора ПП «Л» подавала та підписувала окремі податкові декларації, інші документи від імені вказаного підприємства та виконувала інші дії як керівник підприємства, не знайдено, й мотиви, якими вона керувалась, не встановлено.
Для того щоб підсудний, як керівник ПП «Л», міг ухилитись від сплати податку на додану вартість, він повинен був це підприємство створити, зареєструвати платником податку на додану вартість. Мій клієнт такими знаннями і досвідом не володіє. Звертаю увагу, що усі дії щодо створення ПП «Л» мій клієнт вчиняв не особисто. Це підтверджується матеріалами справи.
Так, у справі є нотаріально посвідчені довіреності, видані гр. Л.О.О. та гр. Є.К.А. щодо представництва з питань державної реєстрації ПП «Л», а також представництва у податкових органах. За цими довіреностями гр. Л.О.О. здійснила державну реєстрацію ПП «Л», що підтверджується поданою нею реєстраційною карткою Ф. №1, а також отримала свідоцтво про реєстрацію ПП «Л» платником податку на додану вартість.
Л.О.О. та Є.К.А. можуть бути причетні до створення і діяльності ПП «Л», а отже дати показання щодо ролі мого клієнта у діяльності цього підприємства та інших осіб, які причетні до його діяльності. Якщо ці особи є юристами, що здійснили дії щодо реєстрації ПП «Л», то вони можуть показати хто замовляв і сплатив їх послуги, кому вони передали свідоцтво про державну реєстрацію, статут, а також свідоцтво про реєстрацію ПП «Л» платником податку на додану вартість. Їх показання можуть бути доказами по справі, тому їх треба викликати до суду як свідків.
Вважаю, що цих осіб не було встановлено та допитано на досудовому слідстві навмисно, аби у справі не було доказів, які б свідчили на користь того, що мій клієнт не має відношення до ухилення від сплати податків.
Згідно ч. 1 ст. 68 КПК України як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.
Статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 р., встановлено, що кожен при встановлені обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 64, 65, 68 КПК України,
прошу:
Викликати до суду як свідків для допиту: Л.О.О. та Є.К.А.
Додаток: копія постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 р.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Хоча ці свідки (Л.О.О. та Є.К.А.) викликались неодноразово, але до суду так і не з'явились.
Для того, аби показати непричетність мого клієнта до ведення господарської діяльності ПП «Л», я вказав суду, що мій клієнт зловживає алкогольними напоями, а тому за своїм досвідом, знаннями та образом життя він був далекий від скоєння господарських злочинів. Для цього я заявив клопотання про витребування медичної документації щодо лікування мого клієнта від алкоголізму. Для себе хотів спробувати у суді реалізувати таке поняття психіатрії, як «професійний делірій». Попередньо зустрівся із психіатром, який лікував мого клієнта. Лікар пояснив, що у стані алкогольного делірію мій клієнт не проявляв ознак людини бізнесу, а вів себе як звичайний безробітний алкоголік. Також психіатр вказав, що він проводив індивідуальну і групову психотерапію із підсудним, про це може розповісти у суді. Поскільки цей лікар заповнював медичну документацію, то я мав намір викликати його до суду як свідка. Лікар погодився виступити свідком, але лише за судовою повісткою. Однак у задоволенні мого клопотання суд відмовив. Зате я використав можливість звернути увагу суду на неналежність обвинувачення, бо матеріали справи були суперечливими. Ось це клопотання:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
КЛОПОТАННЯ
Мій клієнт звинувачується за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності.
Звертаю увагу, що суб'єктивна сторона ухилення від сплати податків, фіктивного підприємництва і службового підроблення характеризується прямим умислом. Як випливає із матеріалів справи, вказані злочини мій вчиняв протягом 2008 і 2009 рр., до кінця 2010 р. ухилявся від слідства поки не був затриманий.
Вважаю цю інформацію сторони обвинувачення щодо мого клієнта викривленою. Так, із Акту судово-психіатричної та наркологічної експертизи вбачається, що протягом 2008-2010 рр. підсудний шість разів проходив лікування від алкоголізму: з 13.08 по 30.09.2008 р., з 26.06 по 12.07.2009 р., з 20.07 по 09.08.2009 р., з 10 по 26.08.2009 р., з 31.08 по 28.09.2009 р., з 29.06 по 28.07.2010 р. Це залишилось неперевіреним на досудовому слідстві. Наприклад, одним із письмових доказів, указаних у обвинувальному висновку, є договір №1-07 від 01.07.2009 р. і специфікація № 1 від 07.07.2009 р., укладені між ППКХ «Е» та ПП «ТА «ЕГ». Від імені ПП «ТА «ЕГ» цей договір підписано моїм клієнтом. Але у Акті судово-психіатричної та наркологічної експертизи записано: «Как следует из выписки из истории болезни (в амбулаторной медкарте из КГНКБ «Социотерапия») испытуемый с 26.06 по 12.07.2009 года проходил лечение в наркологическом отделении с диагнозом «состояние отмены алкоголя с делирием, осложненное судорогами». Іншими доказами, наприклад, протоколом допиту директора ППКХ «Е» гр. В.В.П. не підтверджено заключення вказаного договору 01.07.2009 р. у м. Одесі. Зрозуміло, що перебуваючи на лікуванні у Києві, підсудний не міг підписати договір у Одесі.
У справі є довідка «Соціотерапії» те, що з 2008 р. підсудний перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом із діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. А отже можна припустити, що до того часу підсудний вже лікувався у клінічній лікарні «Соціотерапія».
Дослідження медичної документації про лікування мого клієнта допоможе встановити час лікування, його стан на момент прибуття до лікарні, що дозволить зробити висновки щодо можливість здійснення ним, як керівником ПП «Л», ПП «ТА «ЕГ», ПП «АТ «Д», ПП «ТЦ «ФЛ» господарських операцій із іншими контрагентами. Звертаю увагу, що у справі є виписки із різних банків. Зокрема, із виписки Банку «N-ський» про рух коштів по рахунку ПП «Л» вбачається, що із червня по вересень 2008 р. це підприємство мало багато контрагентів, із якими було здійснені різні господарські операції (наприклад, договір постачання чаю «Хейліс» із ТОВ «ТТ», договір про програмне забезпечення для ПК із ПП «ТД «РПр», договір про санітарну обробку та прибирання приміщень із ТОВ «АРТК», договори купівлі-продажу із ПП «ТКФ «М-д», ТОВ «Н-ський машинобудівний завод», ПП «АК ЕК», ТОВ «Б», договір про маркетингові послуги із ПП «Компанія «С-Д», договір про виготовлення поліграфічної продукції із ТОВ «ОУ», договір купівлі-продажу чаю із ТОВ «ВКФКВіТ» та ін.). Але у справі нема жодного доказу перевірки обставин ведення підсудним як керівником і єдиним працівником ПП «Л» бізнесу із вказаними суб'єктами підприємництва, наприклад, вказаних договорів, протоколів допитів керівників підприємств, які мали господарські відносини із ПП «Л» і могли б підтвердити, що саме підсудний вчиняв усі дії від імені ПП «Л». Хоча зробити це було можливо, бо вказані юридичні особи можна встановити по ідентифікаційних кодах, указаних у виписці банку.
Дати проведення коштів по вказаних господарських операціях не відповідають указаному у Акті судово-психіатричної та наркологічної експертизи часу проходження моїм клієнтом лікування від алкоголізму із 13.08 по 30.09.2008 р.
Крім того, у вказаному Акті експертизи зазначається про встановлення у мого клієнта протягом 2008-2010 рр. алкогольного делірію (або т.з. білої лихоманки) - стану, що характеризується затьмаренням свідомості і дезорієнтацією у часі і місці, зоровими і слуховими галюцинаціями. Одним із різновидів делірію є «професійний» - це делірій, який характеризується порушенням орієнтування у часі і в місці, при цьому хворому здається, що він на роботі. Професійний делірій супроводжується одноманітним руховим порушенням у формі звичних (професійних) дій: хворі відтворюють рухи водія, кравця, касира, продавця. Встановлення професійного делірію, пов'язаного із веденням бізнесу, як поведінки, яку не можна приховати через вольові зусилля, може бути побічним доказом наявності чи відсутності навиків ведення бізнесу.
А отже, дослідження медичної документації про лікування мого клієнта у клінічній лікарні «Соціотерапія» допоможе встановити обставини щодо події злочину, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 КПК України підлягає доказуванню у суді.
Крім того, одним із методів лікування мого клієнта під час знаходження у клінічній лікарні «Соціотерапія» була індивідуальна та групова психотерапія, результати якої позначені у медичній документації. Ці відомості можуть бути використанні для встановлення обставини, які складають соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Я не вважаю належним документом за змістом і формою характеристику на мого клієнта, яка є у справі. По-перше, на ній нема ніякої печатки, щоб можна було говорити про належність цього документу за формою. По-друге, сам виконавець цієї характеристики пише, що за вказаною адресою мій клієнт не проживає більше 3 років. То яку характеристику цей документ може дати про підсудного, його поведінку, стиль життя, мотиви, потреби, інтереси, прагнення та ін.?
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 64 КПК України обставини, що характеризують особу обвинуваченого, підлягають доказуванню у суді.
Як захисник я маю право перевірити належність висновків судово-психіатричної та наркологічної експертизи. Експерти у дослідницькій частині акту посилаються на медичні картки, яких у справі нема. При цьому висновки 1 і 2 експертів щодо діагнозу мого клієнта відрізняються від діагнозу, із яким він перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом згідно довідки «Соціотерапії». Висновок експерта є не беззаперечним фактом, а одним із доказів, який також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.
Моє звернення до Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» щодо ознайомлення із медичними картками залишилось без виконання. У зв'язку із цим прошу звернутися до Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» (адреса: 03039, м. Київ, пров. Деміївський, 5а) щодо надання інформації про лікування підсудного протягом 2008-2010 рр., а також витребувати медичну документацію щодо його лікування у вказаний період для ознайомлення.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Моє наступне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи суд також відхилив, але це була ще одна можливість вказати на залишення без уваги стороною обвинувачення окремих матеріалів справи:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
КЛОПОТАННЯ
про призначення експертизи
В основу обвинувачення про ухилення мого клієнта-гр. Р.О.В. від сплати податків шляхом службового підроблення податкових декларацій очолюваного ним ПП «Л» покладено акти невиїзної документальної перевірки ПП «Л» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ІС» № 111 і № 222, складені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Посилання на ці акти, як на письмові докази у справі зроблено у обвинувальному висновку. Вказані акти наведені у обгрунтування скоєння моїм клієнтом ухилення від сплати податків.
Крім того, обидва акти вказані у обгрунтуванні позовної заяви прокурора у інтересах держави про стягнення з мого клієнта коштів.
Звертаю увагу, що у обвинувальному висновку є посилання на грошові чеки, підписані директором ПП «Л» гр. Р.О.В., відповідно до яких він начебто отримав в касі банку АТ КБ «N-ський» грошові кошти з розрахункового рахунку ПП «Л».
Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий та особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При цьому суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Вважаю, що зазначені вимоги кримінально-процесуального закону щодо мого клієнта органами досудового слідства і прокурором порушені.
Так, під час досудового слідства та у судовому засіданні мій клієнт заперечував свій умисел та вчинення будь-яких умисних дій на ухилення від сплати податків.
Звертаю увагу, що підписи мого клієнта, як директора ПП «Л», у вказаних актах, складених ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, поставлено під таким:
«1. Підтверджуємо, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, вірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, немає.
2. З обов'язками, правами, відповідальністю суб'єктів господарювання та порядком оскарження рішень і дій посадових осіб державних податкових органів ознайомлений, один примірник акта отримав».
Однак підсудний у судовому засіданні показав, що ніколи не був у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, не підписував акти № 111 і № 222 і не отримував їх.
Таким чином, особа, яка підписала вказані акти була ознайомлена по взаємовідносинах ПП «Л» з ТОВ «ІС», могла мати до них відношення. Звертаю увагу, що із актів вбачається, що підсудний особисто здійснив ці підписи, це не була інша особа, як представник ПП «Л». Довіреність до ДПІ не надавалась. Інших працівників, крім директора, у ПП «Л» не було.
Встановлення того, що підпис у вказаних актах зроблено не моїм клієнтом, а іншою особою, доводить, що він не причетний до діяльності ПП «Л». За відсутності інших працівників цього підприємства, логічним є висновок, що інша особа вела діяльність ПП «Л», подавала документи до податкових органів. А це виключає умисел мого клієнта на скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 КК України. Адже обвинувачення за цими двома злочинами грунтується на складанні та подачі документів до податкових органів.
Також звертаю увагу, що неозброєним оком видно, що грошові чеки ПП «Л» заповнені від руки не однією особою, бо почерк різниться. Оскільки інших працівників, аніж директор, на ПП «Л» не працювало, то можна зробити висновок, що інша особа, а не підсудний, вела діяльність ПП «Л» щодо отримання коштів. Встановити різних виконавців, які заповнювали грошові чеки ПП «Л», можна шляхом проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Для спростування доказів, наданих стороною обвинувачення і доведення стороною захисту відсутності у діях гр. Р.О.В. складу злочину щодо ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 366 КК України необхідне проведення судово-почеркознавчої експертизи.
А тому на підставі викладеного, керуючись ст. 310 КПК України,
прошу:
Призначити у кримінальній справі по обвинуваченню гр. Р.О.В. в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1. Ким, гр. Р.О.В., чи іншою особою зроблено підписи від імені директора ПП «Л» на складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акті № 111, а також акті № 222?
2. Чи виконані рукописні записи на грошових чеках ПП «Л» АТ КБ «N-ський» однією особою? Якщо так, то чи виконані вони гр. Р.О.В.?
Проведення експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Хоча суддя відхилив це клопотання, але після закінчення судового засідання вказав прокурору про погано проведене досудове розслідування.
У наступному клопотанні я просив скасувати запобіжний захід-тримання під вартою. Це клопотання суд задовольнив. Ось його зміст:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
КЛОПОТАННЯ
про скасування запобіжного заходу
Відповідно до статті 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підсудний буде намагатися ухилитися від суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Вважаю, що матеріали кримінальної справи не дозволяють стверджувати, що мій клієнт намагався: 1) ухилитися від дізнання, слідства або суду, 2) перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, 3) продовжити злочинну діяльність. На кожному із цих пунктів я зупинюсь окремо.
Так, про поведінку мого клієнта під час дізнання і досудового слідства можна говорити, якщо переглянути його письмові пояснення і протоколи його допитів. За весь час розслідування кримінальної справи, а також слухання справи у суді мій клієнт не змінив своїх показань, суть яких зводиться до того, що він, будучи обізнаним, що не буде особисто займатися підприємницькою діяльністю, погодився на пропозицію наглядно знайомого на ім'я Віктор підписати необхідні реєстраційні документи для державної реєстрації ПП «Л». Відразу після цього він за попередньою домовленістю передав Віктору установчі, реєстраційні, банківські документи даного підприємства і печатку. За власною ініціативою мій клієнт не виконував покладені на нього як на директора і власника суб'єкта підприємницької діяльності службові обов'язки, не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Л», договорів та угод від імені підприємства не укладав, працівників не призначав, не складав та не подавав звітності до контролюючих органів, а діючи за вказівкою Віктора лише підписував окремі документи, які йому надавались для підпису. Якою саме діяльністю займається підприємство, мій клієнт обізнаний не був.
Вважаю, що до цього часу позиція мого клієнта не спростована стороною обвинувачення. Зокрема, допитаний у суді свідок гр. М.Т.О. показав, що підсудного не знає. Хоча за матеріалами справи гр. М.Т.О. як номінальний директор ТОВ «ІС» повинен був надати відомості про виконання ПП «Л» за замовленням ТОВ «ІС» консультаційних послуг з управлінського консалтингу. А отже показання мого клієнта стосовно того, що він не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Л», не спростовані. Також у матеріалах справи нема інших доказів щодо цього, хоча із виписок банків про рух коштів по рахунку ПП «Л» вбачається, що це підприємство мало багато контрагентів, із якими були здійснені різні господарські операції. Але у справі нема жодного доказу перевірки обставин ведення моїм клієнтом як керівником і єдиним працівником ПП «Л» бізнесу із вказаними суб'єктами підприємництва, наприклад, вказаних договорів, протоколів допитів керівників підприємств, які мали господарські відносини із ПП «Л» і могли б підтвердити, що саме мій клієнт вчиняв усі дії від імені ПП «Л». Хоча зробити це було можливо, бо вказані юридичні особи можна встановити по ідентифікаційних кодах, указаних у виписці банків.
На мою думку, безпідставним є твердження про ухилення мого клієнта від дізнання і слідства. По-перше, у справі нема доказів направлення йому викликів до слідчого. По-друге, кримінальну справу було порушено 16.09.2009 р. У справі є довідка Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» про те, що з грудня 2008 р. мій клієнт перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом із діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Із Акту судово-психіатричної та наркологічної експертизи вбачається, що із 29.06 по 28.07.2010 р. мій клієнт проходив лікування від алкоголізму у Київській міській клінічній лікарні «Соціотерапія». А отже, якби мого клієнта дійсно розшукували, то про його знаходження у вказаній лікарні повідомили б слідчого. Якби гр. Р.О.В. знав, що оголошений у розшук, то він би не звертався до Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія», щоб бути виявленим. Мій клієнт ніяким чином не намагався приховати обставини свого лікування у вказаному медичному закладі.
Через вказані обставини, я вважаю нема підстав говорити, що мій клієнт намагався ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі.
Тепер щодо можливості продовження моїм клієнтом злочинної діяльності. Зокрема, він звинувачується у тому, що у травні 2008 року зареєстрував на своє ім'я в органах державної влади ПП «Л». Вказане підприємство було продавцем послуг ТОВ «ІС» і покупцем - у ТОВ «Ф». Як керівник ПП «Л», склав неправдиві податкові декларації податку на додану вартість за червень, липень, серпень, жовтень 2008 року, травень 2009 року, у яких неправомірно занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до фактичної несплати підприємством за вказані звітні періоди податку на додану вартість.
Але щоб вчинити злочини у сфері господарської діяльності, необхідно володіти відповідними знаннями і досвідом. Підсудний вказав, що таких знань і досвіду у нього нема, він діяв за вказівкою знайомого на ім'я Віктор. Вважаю, що у справі нема доказів, які б могли підтвердити, що мій клієнт володіє необхідними знаннями і досвідом для ухилення від сплати податків, фіктивного підприємництва і службового підроблення. На користь показань мого клієнта свідчать і висновки двох судово-почеркознавчих експертиз, зокрема, про те, що не всі підписи від імені мого клієнта виконані ним особисто, окремі підписи виконані іншою особою з наслідуванням його підпису.
Хотів би відзначити діагноз мого клієнта про хронічний алкоголізм, встановлений Актом судово-психіатричної та наркологічної експертизи, бо вважаю, що це має безпосереднє відношення до злочинів, які інкримінуються моєму клієнту. Я переконаний, хронічний алкоголізм і вчинення злочинів у сфері господарської діяльності - речі несумісні. Можна випити горілки і щось украсти, з кимось побитись, пограбувати когось. Але не можна «закласти за комірець» і надавати консультаційні послуги з управлінського консалтингу, складати податкові накладні і рахунки-фактури, податкові декларації. Не можна одночасно лікуватись у Київській міській клінічній лікарні «Соціотерапія» і продавати у м. Одесі 2 кисневих фільтри. Звертаю увагу, що одним із письмових доказів, указаних у обвинувальному висновку, є договір №1-07 від 01.07.2009 р. і специфікація № 1 від 07.07.2009 р., укладені між ППКХ «Е» та ПП «ТА «ЕГ». Від імені ПП «ТА «ЕГ» цей договір підписано моїм клієнтом. Але у Акті судово-психіатричної та наркологічної експертизи записано: «Как следует из выписки из истории болезни (в амбулаторной медкарте из КГНКБ «Социотерапия») испытуемый с 26.06 по 12.07.2009 года проходил лечение в наркологическом отделении с диагнозом «состояние отмены алкоголя с делирием, осложненное судорогами». Іншими доказами, наприклад, протоколом допиту директора ППКХ «Е» гр. В.В.П. не підтверджено заключення вказаного договору 01.07.2009 р. у м. Одесі. Я переконаний, що неможливо у стані делірію, тобто «білої гарячки» займатися бізнесом.
Враховуючи наведені вище аргументи, вважаю, що нема доказів, які б змусили припустити, що мій клієнт намагався або намагатиметься: 1) ухилитися від дізнання, слідства або суду, 2) перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, 3) продовжити злочинну діяльність. Навпаки. Вважаю, що мій клієнт в значній мірі сприяв розслідуванню кримінальної справи і повідомив усі відомі йому обставини. Він ніяк не може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, оскільки усі зібрані стороною обвинувачення докази уже надані до суду. Усі ці докази лише потребують відповідного обґрунтування і оцінки сторонами обвинувачення і захисту. Продовжити злочинну діяльність, пов'язану із ПП «Л», ПП «АТ «Д», ПП «ТЦ «ФЛ» підсудний також не може. Зокрема, матеріалами справи не встановлено, що у користуванні і володінні мого клієнта хоч колись були необхідні для роботи юридичної особи складові: печатки, установчі документи, офіс. Рівень професійних знань і досвіду підсудного також свідчить не на користь продовження ним злочинної діяльності у економічній сфері. Тому вважаю, що нема підстав для подальшого застосування щодо мого клієнта такого запобіжного заходу, як взяття під варту.
Із Акту судово-психіатричної та наркологічної експертизи вбачається, що протягом 2008-2010 рр. мій клієнт шість разів проходив лікування від алкоголізму. Це свідчить про його стійке бажання вилікуватись і влаштувати своє особисте життя. Початок лікування співвідноситься із відносинами із гр. Ю.О.О., із якою до часу взяття під варту склались близькі сімейні відносини. Їх зв'язок продовжується і до тепер. Гр. Ю.О.О. постійно відвідує мого клієнта у СІЗО, приходить на всі судові засідання, аби побачитись. У підсудного є постійне місце проживання у м. Києва. Йому є куди йти, є для чого і для кого облаштовувати життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.
Згідно ч. 3 ст. 148 КПК України якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
Відповідно до вище викладеного і керуючись ст.ст. 148, 165, 165 КПК України прошу скасувати запобіжний захід і звільнити мого клієнта з під варти.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Після цього я зосередив увагу суду неправильній кваліфікації дій мого клієнта, аби змінити кваліфікацію на менш тяжкі злочини. Підготував письмові міркування про те, що обвинувачення в ухиленні від сплати податків є помилковим, такі дії підсудного слід кваліфікувати як фіктивне підприємництво. Натомість обвинувачення у фіктивному підприємництві є помилковим, бо дії мого клієнту не створюють складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. В обґрунтування цього я навів відповідну судову практику Верховного Суду України. Ось мої міркування:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
МІРКУВАННЯ
щодо кваліфікації злочину
Вважаю, що стороною обвинувачення неправильно застосовано кримінальний закон - ч. 3 ст. 212 КК України щодо дій мого клієнта.
Згідно з диспозицією цієї норми відповідальність настає, зокрема, у разі умисного ухилення службовою особою від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.
З матеріалів справи, зокрема, показань мого клієнта, убачається, що він, будучи обізнаним, що не буде особисто займатися підприємницькою діяльністю, погодився на пропозицію наглядного знайомого підписати необхідні та реєстраційні документи для державної реєстрації ПП «Л». Для цього він на прохання знайомого видав довіреність гр. Л.О.О. та гр. Є.К.А., яких особисто не знає і не бачив. Як проходила державна реєстрація ПП «Л» він не знає, установчі, реєстраційні, банківські документи даного підприємства і печатку він ніколи не мав і не бачив.
Вважаю, що у діях мого клієнта не було умислу на ухилення від сплати податків, що є ознакою суб'єктивної сторони інкримінованого злочину. Адже матеріали справи не дозволяють говорити про інтелектуальну складову умислу підсудного на ухилення від сплати податків. У справі нема доказів, які б дозволили визначити, що він володіє знаннями щодо надання консалтингу, ведення бізнесу, податкових зобов'язань юридичної особи. Досвіду роботи щодо ведення господарської діяльності підприємства у нього нема. Попри надходження коштів на рахунок ПП «Л» від інших юридичних осіб, договорів, заключених між ними і ПП «Л» у матеріалах справи нема, керівники цих юридичних осіб не встановлені і не допитані, окрім директора і засновника ТОВ «ІС» гр. М.О.В., який у суді пояснив, що ніякого відношення до цього товариства не має, мого клієнта не знає.
Щодо вольової складової умислу на ухилення від сплати податків можна сказати, що підсудний за власною ініціативою не виконував покладені на нього як на директора і власника суб'єкта підприємницької діяльності службові обов'язки, не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Л», не мав установчих документів і печатки підприємства, договорів та угод від імені підприємства не укладав, працівників не призначав, не складав та не подавав звітності до контролюючих органів, а діючи за вказівкою невстановленої слідством особи лише підписував окремі документи, які йому надавались для підпису. Якою саме діяльністю займається підприємство, підсудний обізнаний не був.
Досудовим слідством особу, яка від імені підсудного як директора ПП «Л» подавала та підписувала окремі податкові декларації, інші документи від імені вказаного підприємства та виконувала інші дії як керівник підприємства, не знайдено, й мотиви, якими вона керувалась, не встановлено. Ті документи, які мій клієнт підписав особисто, не можуть свідчити про наявність в його діях умислу, оскільки в цих діях не було інтелектуальної і вольової складової умислу на ухилення податків. Мій клієнт робив це на прохання невстановленої слідством особи, не усвідомлюючи значення цього.
Тому вважаю, що кваліфікація дій мого клієнта як директора ПП «Л» у відносинах із ТОВ «ІС» і ТОВ «Ф» за ч. 3 ст. 212 КК України є помилковою. Також звертаю увагу на судову практику у вирішенні подібних справ, зокрема, на ухвалу Верховного Суду України від 29.04.2010 р. по справі, у якій громадянина А. було засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України. Обвинувачення грунтувалось на тому, що він у березні 2005 року вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою щодо реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності з метою пособництва невстановленій слідством особі в скоєнні нею в подальшому умисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі. Цей громадянин передав невстановленій слідством особі паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, підписав установчі та реєстраційні документи ТОВ «Тестонпроменерго», на підставі яких здійснена державна реєстрація підприємства, згідно яких він являвся директором цього ТОВ. Також він передав банківські документи та програмно-технічні засоби даного підприємства для використання системи «клієнт-банк», що надало змогу невстановленій слідством особі здійснювати фінансово-господарську діяльність від його імені та подавати податкову звітність з порушенням норм законодавчих актів України. В результаті невстановлена слідством особа склала неправдиві податкові декларації податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2007 року, неправомірно занизила податкові зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставно завищила податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до фактичної несплати підприємством за вказані звітні періоди податку на додану вартість на загальну суму 1521827 грн.
У мотивувальній частині ухвали Верховного Суду України наведено таке: «З матеріалів справи, зокрема, показань засудженого, убачається, що він, будучи обізнаним, що не буде особисто займатися підприємницькою діяльністю, усвідомлюючи противоправний характер запропонованих йому дій, із корисливих мотивів погодився за грошову винагороду підписати необхідні та реєстраційні документи для державної реєстрації ТОВ «Тестонпроменерго». Відразу після цього він за попередньою домовленістю передав невстановленій слідством особі установчі, реєстраційні, банківські документи даного підприємства та програмно-технічні засоби для використання системи «клієнт-банк». В подальшому гр. А. не виконував покладені на нього як на директора суб'єкта підприємницької діяльності службові обов'язки, податкові декларації до ДПІ не подавав. Від імені керівника ТОВ «Тестонпроменерго» після його реєстрації виступала невстановлена слідством особа, і якої саме діяльністю займається підприємство, гр. А. обізнаний не був.
Досудовим слідством особу, яка від імені гр. А. як директора ТОВ «Тестонпроменерго» подавала та підписувала податкові декларації та виконувала інші дії як керівник підприємства, не знайдено, й мотиви, якими вона керувалась, не встановлено.
Тому кваліфікація дій гр. А. за ч. 3 ст. 212 КК України є помилковою. Натомість, у його діях убачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.
Отже, судове рішення щодо гр. А. підлягає зміні в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, його дії - перекваліфікації на ч. 2 ст. 205 КК України з призначенням відповідного покарання».
Обвинувачення мого клієнта за ч. 3 ст. 212 КК України грунтується на обставинах, подібних до наведеної справи, що розглядалась Верховним Судом України, за виключенням пособництва у скоєні в подальшому невстановленою особою умисного ухилення від сплати податків, а також усвідомлення противоправного характеру запропонованих йому дій невстановленою особою. Але якщо говорити лище щодо кваліфікації дій за ч. 3 ст. 212 КК України, то ухвала Верховного Суду України від 29.04.2010 р. свідчить про помилковість пред'явлення обвинувачення моєму клієнту за цією нормою Кримінального кодексу України.
Додаток: копія ухвали Верховного Суду України від 29.04.2010 р.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
МІРКУВАННЯ
щодо кваліфікації злочину
Мій клієнт звинувачується у тому, що через представника зареєстрував на своє ім'я в органах державної влади приватні підприємства «Л», «ТЦ «ФЛ», «ТА «ЕГ», «АТ «Д». За ці дії йому пред'явлено обвинувачення у скоєнні фіктивного підприємництва за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Вважаю, що стороною обвинувачення неправильно застосовано цей кримінальний закон щодо дій мого клієнта.
На мою думку, із матеріалів справи не можна побачити, що підсудний мав якийсь зиск від реєстрації на його ім'я указаних приватних підприємств. Він не мав мети прикриття їх незаконної діяльності, що є елементом суб'єктивної сторони ст. 205 КК України. Використання іншою особою зареєстрованих на ім'я підсудного підприємств для прикриття незаконної діяльності чи здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, якщо такі напрями їх використання при створенні не ставилися, складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України, у діях мого клієнта не утворюють.
Звертаю увагу на рапорт оперуповноваженого В.В.Д., у якому сказано про причетність інших осіб до діяльності ПП «Л», ПП «ТЦ «ФЛ», ПП «ТА «ЕГ», ПП «АТ «Д», які від імені мого клієнта складають завідомо неправдиві документи з метою прикриття незаконної діяльності цих підприємств, використовують для цього систему «банк-клієнт». В.В.Д. пише, що це стало відомо у результаті проведених оперативно-розшукових заходів. У суді В.В.Д. сказав, що не вважає, що мій клієнт щось приховував від правоохоронних органів, бо ними нічого не виявлено такого, щоб могло спростувати показання мого клієнта.
Також звертаю увагу на судову практику у вирішенні подібних справ, зокрема, на ухвалу Верховного Суду України від 04.11.2010 р. по справі, у якій Особу 5 було засуджено за пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та за пособництво у фіктивному підприємництві (ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 і ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України). Обвинувачення щодо фіктивного підприємництва ґрунтувалось на тому, що Особа 5 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою з метою пособництва їй у створенні суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи, що підприємство реєструється на нього як на підставну особу, з корисливих мотивів, за обіцяну грошову винагороду придбав ТОВ «К.» шляхом перереєстрації цього підприємства на своє ім'я, а в подальшому підписав реєстраційні документи та видав довіреність на ім'я іншої особи, уповноваживши здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «К.». Створення вказаного підприємства дозволило не встановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом його державної реєстрації, складати фіктивні господарські договори та фіктивні первинні документи про реалізацію товарів, надання послуг, які фактично не здійснювались.
У мотивувальній частині ухвали Верховного Суду України наведено таке: «...прокурор у касаційному поданні правомірно звертає увагу на невідповідність юридичної кваліфікації дій Особи 5 змісту його показань, в яких відсутні будь-які відомості про спрямованість умислу Особи 5 на ухилення від сплати податків, а також наявність мети прикриття незаконної діяльності, що є елементами суб'єктивної сторони інкримінованих йому складів злочинів. Використання ж легально існуючого суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності чи здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, якщо такі напрями його використання при створені чи придбанні не ставилися, складу злочину, передбаченого ст. 205 КК, не утворюють».
Обвинувачення мого клієнта за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України грунтується на обставинах, подібних до наведеної справи, що розглядалась Верховним Судом України. Вважаю, що ухвала Верховного Суду України від 04.11.2010 р. свідчить про помилковість пред'явлення обвинувачення моєму клієнту за цією нормою Кримінального кодексу України.
Додаток: копія ухвали Верховного Суду України від 04.11.2010 р.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Чи мали якісь процесуальні наслідки мої міркування? Думаю, що мали, оскільки прокурор змінив обвинувачення: замість фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків і службового підроблення прокурор сформував нове обвинувачення про скоєння службової недбалості (ч. 2 ст. 367 КК України). Із цим перейшли до судових дебатів. Ось мій виступ у дебатах:
Шевченківський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В., захисника Р.О.В.
Вважаю свого клієнта невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вважаю, що досудовим слідством не здобуто доказів, із яких можна визначити, що він мав намір створити юридичну особу, цей намір втілив у життя, виконував хоч-якісь службові обов'язки керівника, наймав працівників, здійснював контроль за їх діяльністю, але недостатньо, що і призвело до службової недбалості.
Під час судового розгляду було змінено обвинувачення із ухилення від сплати податків, фіктивного підприємництва і службового підроблення на службову недбалість. Вважаю, що постанова про зміну обвинувачення в суді є неконкретною та суперечливою. Фактично вона зводиться до констатації дій, за які раніше було пред'явлено обвинувачення за ухилення від сплати податків. Лише змінилося формулювання із «умисно ухилився від сплати податку на додану вартість» на «неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, що виразилось у неналежному веденні податкового обліку та звітності, також неналежне здійснення контролю за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність, що призвело до ненадходження до бюджету коштів».
Звертаю увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 10.04.2013 р., у якій зазначено, що для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов'язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов'язків здійснюється за допомогою з'ясування у справі відповідних об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа, а до суб'єктивних - особливості цієї особи.
Які докази стоять за обвинуваченням мого клієнта щодо службової недбалості? Які докази вказують на об'єктивні та суб'єктивні фактори скоєння ним цього злочину? Вважаю, що таких доказів нема. По-перше, щоб бути службовою особою треба мати хоча б атрибути юридичної особи: статут, печатку, свідоцтва про державну реєстрацію, про реєстрацію платника податку, про реєстрацію у державних фондах. Але за результатами досудового слідства у мого клієнта не було виявлено реєстраційних документів і печатки, не було встановлено його роль у здійсненні господарських операцій зареєстрованого на його ім'я підприємства «Л». Не встановлено ніякого зв'язку підсудного із юридичною адресою ПП«Л» у м. Києві.
Щодо об'єктивних факторів безпідставності звинувачення у скоєнні службової недбалості. Дії щодо реєстрації ПП«Л» не є злочиними, навіть якщо допустити, що мій клієнт по своїй волі захотів створити юридичну особу. Але для того, щоб зареєструвати підприємство, особа повинна знати, що із цим підприємством у подальшому робити, як із ним вправлятись. Доказів того, що підсудний мав за мету створити підприємство для здійснення господарської діяльності нема. Такі докази могли бути зібрані стороною обвинувачення.
Так, варто вказати на «ляп» досудового слідства, який не можна списати на недобачання - залишення без уваги того факту, що державну реєстрацію ПП «Л» та й інших трьох підприємств, за якими мій клієнт обвинувачувався по ч. 2 ст. 205 КК України, проведено гр. Л.О.О. за нотаріально посвідченими довіреностями. Ця ж особа отримувала за довіреностями від мого клієнта свідоцтва платників податку на добавлену вартість цих підприємств. У довіреності також був вказаний гр. Є.К.А. Ці особи є реальними, бо довіреності на їх ім'я були нотаріально посвідчені, де вказані їх паспортні дані. Л.О.О. та Є.К.А. отримували повістки від суду. Але слідчий не вважав за необхідне встановити і допитати цих осіб про їх відносини із моїм клієнтом. Вважаю, що це зроблено навмисно, аби у справі не було доказів про те, що мій клієнт не має ніякого відношення до реєстрації приватних підприємств, набуття ними статусу платника ПДВ і здійснення незаконної діяльності.
Крім того, у справі є виписки з рахунку ПП «Л» у банку «N-ський». По цій виписці видно, що ПП «Л» мало багато контрагентів. Так, 23.06.2008 р. ПП «Л» отримало кошти від ПП «ТКФ «М-д» за товар; 24.06.2008 р. - від ПП «Р» за хімічні реактиви; 25.06.2008 р. - від ТОВ «ТТ» за санобробку та прибирання приміщень; 26.06 і 01.07.2008 р. ТОВ «ТТ» сплатило кошти ПП «Л» за чай «Хейліс» згідно договору постачання; 27.06.2008 р. - від ПП «ТД «РПр» за програмне забезпечення; ТОВ «ОУ» сплатило кошти ПП «Л» за будівельні матеріали 02.07.2008 р., за послуги пошуку транспортного перевізника 07.07.2008 р., за устаткування і поліграфічну продукцію 23.07.2008 р., за радіостанцію 29.07 і 01.08.2008 р., за виготовлення поліграфічної продукції 31.07.2008 р. Є розрахунки ПП «Л» з іншими юридичними особами за векселі, за акції, за маркетингові послуги.
Невже мій клієнт був дійсно таким універсальним бізнесменом? Це можна було б стверджувати, якби контрагенти ПП «Л» були ідентифіковані. Якщо є назви, ідентифікаційні коди юридичних осіб, які були покупцями і продавцями товарів, робіт, послуг у відносинах із ПП «Л», то логічно було б встановити керівників і працівників цих юридичних осіб. Якби ці люди сказали, що так, ми знаємо підсудного як керівника ПП «Л», це підприємство надавало нам такі-то послуги, продало чи купило такий-то товар, при цьому робота підсудного полягала у вчиненні таких от дій, то тоді можна б було говорити, що службова недбалість допущена моїм клієнтом під час виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Але жоден контрагент під час досудового слідства не ідентифікований, юридичні особи, їх керівники не встановлені.
Ми стверджуємо, що підсудний жодної свідомої дії як керівник будь-якої юридичної особи не вчинив. Вважаю, що ця теза не спростована стороною обвинувачення належними та допустимими доказами.
Якщо були розрахунки ПП «Л» з іншими контрагентами, то значить інші особи вели господарську діяльність цього підприємства. У підтвердження цього наведу рапорт оперуповноваженого В.В.Д. про причетність інших осіб до діяльності приватних підприємств «Л», «ТЦ «ФЛ», «ТА «ЕГ», «АТ «Д», які від імені підсудного складають завідомо неправдиві документи з метою прикриття незаконної діяльності цих підприємств, використовують для цього систему «банк-клієнт». В.В.Д. пише, що це стало відомо у результаті проведених оперативно-розшукових заходів.
Мій клієнт не може нести відповідальність за дії іншої особи, яка насправді керувала діяльністю підприємства. Якби ця невідома особа займалася благодійністю, то мій клієнт не притягався б до кримінальної відповідальності. Тому мій клієнт не повинен залежати від волі інших осіб, а тим паче нести відповідальність.
Хотів би відзначити про відсутність доказів, які б вказували на наявність суб'єктивних факторів вчинення підсудним службової недбалості. У нього нема ні знань, ні досвіду не те щоб керування підприємством, а хоч би якихось елементарних знань щодо підприємництва. Протягом 2008-2009 рр. підсудний зловживав алкоголем і вів образ життя алкоголіка.
У зв'язку із залежністю від алкоголю, довірливістю він погодився на пропозицію знайомого видати довіреність для відкриття фірми на своє ім'я. У подальшому мій клієнт видав нотаріально посвідчені довіреності на реєстрацію чотирьох приватних підприємств, які фігурують у справі - ПП «Л», ПП «ТЦ «ФЛ», ПП «ТА «ЕГ», ПП «АТ «Д». Однак у роботі цих підприємств він ніякої участі не брав, чим вони займались йому не відомо, обіцяних знайомим грошей від роботи підприємств він не отримав. Після цього підсудний зустрічався із знайомим і на його прохання підписував якісь папери, про що вони не знає. Не читав їх, бо відразу зрозумів, що нічого у них розібрати не може через брак знань. Як говорив знайомий, документи потрібні для закриття фірми. Разом вони випивали, під час чого мій клієнт і підписував ці папери.
Коли особа хвора на алкоголізм, то вона може вкрасти, може вчинити хуліганство або насильницький злочин. Але алкоголізм не може пробудити у людини бажання скоїти злочин у сфері господарської чи службової діяльності, тим паче коли алкоголік ніколи ні до бізнесу, ні до роботи із документами відношення не мав. Не можна неналежно вести податковий облік та звітність, якщо не знаєш, що це таке. Взагалі не можна вести податковий облік та звітність, якщо не можеш отримати прибуток. Мій клієнт не має досвіду і знань щодо ведення бізнесу, отримання прибутку. Він не володіє знаннями щодо складання податкових декларацій, у податковому органі він ніколи не був, печатки ПП «Л» він не мав. Не можна неналежно здійснювати контроль за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність, якщо таких працівників на ПП «Л» не було. Ніяких послуг із консалтингу підсудний нікому не надавав, інших працівників для цього не наймав. А отже в діях мого клієнта відсутній склад злочину щодо службової недбалості, а саме відсутня об'єктивна сторона складу злочину.
Шановний суд! Кримінальна справа містить багато помилок і білих плям. Таке враження, що коли правоохоронні органи встановили, що мій клієнт як засновник і керівник підприємств є насправді підставною особою, то зразу своїм завданням визначили повісити на нього усі гріхи. Мовляв він алкоголік, не грамотний, із усім погодиться, аби тільки суворо не карали. Але Ваша честь! Доведення скоєння моїм клієнтом злочину є обов'язком сторони обвинувачення. А що ми маємо? Є декілька томів справи. Але усі зібрані матеріали справи це лише інструменти у руках прокурора, які мають заграти у призначений час, тобто під час судового розгляду і Вам треба буде оцінити цю мелодію. Справа слухається у суді більше 2 років. Майже кожного засідання новий прокурор. Хоч хтось із них назвав хоч один матеріал справи із обгрунтуванням вини мого клієнта. Ніхто! Але ж зміст обвинувального процесу зводиться до обов'язку прокурора довести свої вимоги. Нема підстав сумніватися у тому, що така позиція прокурора чи прокурорів у суді є дзеркалом зібраних досудовим слідством матеріалів.
Звертаю увагу, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Ваша честь! З огляду на представлені стороною обвинувачення докази винуватості підсудного спробуйте відповісти на питання, які слід поставити до тексту постанови прокурора про зміну обвинувачення в суді:
Які версії були у слідчого щодо розслідування причин ненадходження до бюджету коштів від діяльності ПП «Л»? Хто причетний до здійснення господарських операцій ПП «Л»? Кому була вигідна реєстрація цього приватного підприємства? Про яку діяльність цього підприємства було відомо підсудному? Які саме працівники ПП «Л» вели податковий облік та звітність? Чи були інші працівники у штаті ПП «Л» крім директора? Які консультаційні послуги та послуги з управлінського консалтингу ПП «Л» надавало товариству «ІС»? Хто безпосередньо їх надавав - підсудний як єдиний працівник ПП «Л» чи інші особи? Хто конкретно був керівником ТОВ «ІС» у 2008 р. і чи може ця особа ідентифікувати мого клієнта, як керівника ПП «Л»?
Не можна відповісти на ці питання із огляду на матеріали справи. Відсутність відповідей пояснюється лише небажанням досудового слідства зробити це.
Так, у справі допитаний свідок-оперуповноважений із слідчо-оперативної групи В.В.Д., який до того у цій справі вже виносив постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 212 КК України, у якій він писав: «в ході розгляду зібраних матеріалів не вдалося зібрати повний пакет підтверджуючих документів, які б свідчили про умисел щодо ухилення від сплати податків директора ПП «Л». Потім справу порушили, проводили слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, у яких В.В.Д. був активним учасником. На моє питання, що змінилося щодо доказів причетності мого клієнта із часу винесення ним постанови про відмову у порушенні кримінальної справи до часу направлення справи до суду із обвинувальним висновком щодо мого клієнта, В.В.Д. відповісти нічого не зміг, у чому полягала інтелектуальна та вольова складова умислу мого клієнта також нічого сказати не зміг. При цьому В.В.Д. сказав, що не вважає, що мій клієнт щось приховував від правоохоронних органів, бо ними нічого не виявлено такого, щоб могло спростувати показання мого клієнта.
Іншим ключовим свідком у справі є гр. М.Т.О. - засновник і директор ТОВ «Ф», у відносинах із яким підсудний як директор ПП «Л» звинувачуваєть за ст. 367 КК України. М.Т.О. на своєму місті - він підставна особа щодо ТОВ «Ф» і у суді лише свідчить, що передав документи невстановленій особі, за якими було зареєстровано ТОВ «Ф». Ні ПП «Л», ні підсудного він не знає. До кримінальної відповідальності за передачу документів іншій особі для реєстрації ТОВ «Ф» гр. М.Т.О. не притягався. Дійсно, нема підстав говорити, що гр. М.Т.О. порушив закон, але тоді не треба звинувачувати і мого клієнта за такі ж самі дії. Мій клієнт не на своєму місті, бо він підсудний, а мав би бути свідком у справі щодо осіб, причетних до створення та діяльності ПП «Л».
Слідчо-оперативна група у цій справі нічого не зробила, аби встановити цих осіб. Наприклад, можна за жарт сприйняти рапорт того ж оперуповноваженого В.В.Д., у якому він пише, що із метою встановлення цих осіб розмовляв із очевидцями спілкування мого клієнта із чоловіком 30-35 років у спортивному костюмі. Назвати цих очевидців у суді В.В.Д. не зміг через сплив часу. Я упевнений, що якби вони були насправді, то ми знали б їх імена.
Під час досудового слідства мій клієнт сказав, що діяв за вказівкою наглядно знайомого на ім'я Віктор. Хто був насправді цей Віктор? Слідством це не встановлено. Можливо, ім'я вигадане. У такому разі знайти його було важко. Але щоб сказати слово «важко» треба навести перелік конкретних оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, які були проведені, але все ж не мали позитивних результатів. Проте таких заходів і дій, які б можна було перевірити, проведено не було! Набагато легше повісити все на невинуватого.
Ваша честь! Мого клієнта можна вважати алкоголіком, необачним, але у правді йому відмовити не можна. Від початку розслідування до сьогоднішнього дня він ні від жодного слова не відступився, не сказав неправду, яка була виявлена, не дав суперечливих показань. Його образ життя, неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні від алкоголізму у період часу, коли були створено ПП «Л» і проводились якісь господарські операції, вказують про його непричетність.
Але чи можна було встановити осіб, дійсно причетних до створення і діяльності ПП «Л»? Переконаний, що так. Але це не було вигідно слідчому. Він встановив директора ТОВ «Ф» - і той показав, що мого клієнта не знає. Може тому це зупинило слідчого від подальших пошуків і встановлення директора ТОВ «ІС», гр. Л.О.О., гр. Є.К.А., керівників підприємств, які були контрагентами ПП «Л».
Поверховість досудового слідства підтверджується і тим, що у обвинувальному висновку , а потім і у постанові про зміну обвинувачення в суді вказано, що мій клієнт підписав і здав 20.08.2008 р. податкову декларацію ПП «Л» за липень 2008 р. Але це неможливо, бо як вказано у Акті судово-психіатричної та наркологічної експертизи із посиланням на медичну документацію, мій клієнт проходив лікування від алкоголізму з 13.08 по 30.09.2008 р.
Те ж саме можна сказати й щодо наявного у справі Договору від 01.07.2009 р. купівлі-продажу 2 фільтрів кисневих між ПП «ТА «ЕГ» (продавець), від імені якого договір начебто підписав мій клієнт, і ПП «Е». Місцем вчинення договору вказано м. Одеса. Але як вказано у Акті судово-психіатричної та наркологічної експертизи, 01.07.2009 р. мій клієнт проходив лікування від алкоголізму у Соціотерапії у м. Києві.
Таким чином, я вважаю, що аргументів більш ніж достатньо аби визначити, що доказів доведення вини мого клієнта у скоєнні як навмисних злочинів, передбачених статтями 205, 212, 366 КК України, так і необережного злочину - службової недбалості, нема. Що можна сказати про мого клієнта, так це лише те, що він не був достатньо обережним і обачливим у виборі друзів. Але за надмірну довірливість нікого не судять. Як можна карати людину лише за те, що вона багато вірить і мало думає. Така людина, як мій клієнт, далека від скоєння злочинів у сфері господарської і службової діяльності. Тому я прошу визнати його невинуватим.
Щодо позовної заяви прокурора, то вона не витримує критики ні за формою, ні за змістом. Із неї не можна зрозуміти, хто є відповідачем - мій клієнт, чи ПП «Л». Прокурор просить «стягнути з ПП «Л» гр. Р.О.В. (код ЄДРПОУ 1111111) на користь державного бюджету суму податкового боргу». У судовому засіданні прокурор вказав, що позовні вимоги заявлені саме до мого клієнта, а не до ПП «Л». Але в такому разі навіщо у вимозі вказувати код ЄДРПОУ приватного підприємства «Л»? Позиція прокурора, висловлена у судовому засіданні, спростовується наведеними у самій позовній заяві нормами права: статтею 51 КПК України, за якою саме підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого і статтею 1172 ЦК України, яка також передбачає матеріальну відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. А тому позов до мого клієнта, як до керівника ПП «Л», яке не сплатило державі податки, не може бути пред'явлений в силу закону. Прошу у задоволенні позову до мого клієнта відмовити. Зауважу, що я не здивований такою якістю позовної заяви прокурора, яка відповідає якості досудового розслідування у цій справі.
Дякую за увагу.
Адвокат Стеценко Ю.В. ________
Після виходу з нарадчої кімнати суддя оголосив постанову про повернення справи на додаткове розслідування. Хоча виправдувального вироку не вдалося досягти, але і цей результат цілком влаштовував мого клієнта.