Апеляційний суд м. Києва розглянув справу про визнання недійсним знаків для товарів і послуг та скасування реєстрації доменного ім'я. Інтереси відповідача - власника товарного знаку представляв адвокат Стеценко Юрій.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. У апеляційному суді позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності. При цьому послався на те, що у Висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, зробленому Укрпатентом, вказано таке:«заявлене словесне позначення для частини товарів, які зазначені у наведеному в матеріалах заявки переліку товарів і послуг, може ввести в оману щодо товару та його виробника. Використання заявленого позначення при виробництві товарів може породжувати у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певним виробником товарів, які насправді не відповідають дійсності». Наведений Укрпатентом аргумент, на думку позивача, не прийнято до уваги судом першої інстанції.
Адвокатом Стеценком Юрієм наведено міркування про відсутність підстав про призначення судом експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача, за результатами розгляду апеляційної скарги залишив її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Письмові міркування адвоката Стеценка Юрія у цій справі наводяться нижче.
Апеляційний суд м. Києва
адвоката Стеценка Ю.В.,
представника відповідача
Позивачем заявлено клопотання про призначення судом експертизи об'єктів інтелектуальної власності. Клопотання обґрунтоване тим, що спадкодавець мого клієнта начебто незаконно зареєстрував товарні знаки, які тотожні тим, що зареєстровано позивачем. Зокрема, вказується, що суд першої інстанції не надав належної оцінки як доказу Висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, складеному Українським інститутом промислової власності (Укрпатент). Цей Висновок Укрпатент зробив за результатами вивчення заявки про реєстрацію товарного знаку, поданої спадкодавцем мого клієнта. Звертаю увагу, що хоча у цьому Висновку і зазначається, що «заявлене словесне позначення для частини товарів, які зазначені у наведеному в матеріалах заявки переліку товарів і послуг, може ввести в оману щодо товару та його виробника», але це стосувалось лише частини товарів і послуг, указаних у заявці для товарів і послуг. Після отримання Висновку кваліфікаційної експертизи заявник виключив окремі товари із раніше поданого переліку товарів і послуг, які Укрпатентом визначені як такі, що можуть ввести в оману щодо товару та його виробника.
Висновок експерта відповідно до ч. 2 ст. 57 і ст. 66 ЦПК України є джерелом доказів. А отже клопотання позивача про призначення експертизи є клопотанням про отримання нового доказу.
Відповідно до статті 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
До початку розгляду справи по суті позивач не заявляв клопотання про призначення експертизи, що підтверджується журналом судового засідання.
У апеляційній скарзі не зазначається, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо збирання і дослідження доказів, або створення перешкод у цьому для позивача.
Як роз'яснено у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання (частина друга статті 208, частина перша статті 212, частина перша статті 304 ЦПК).
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Жодна із указаних умов отримання і дослідження нового доказу не може бути застосована у цій справі аби призначати експертизу на стадії апеляційного оскарження. Тому прошу відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
___________ Адвокат Стеценко Ю.В.