Текст питання:
У суді призначено розгляд цивільної справи про визнання заповіту недійсним. Я - відповідач, прийняв спадщину за заповітом. У позовній заяві вказується, що спадкодавець у період, коли склав заповіт, був хворим на цукровий діабет, від чого у нього з'явився психічний розлад - органічне ураження головного мозку.
Я знайомий із лікарем-ендокринологом, який лікував спадкодавця. Він пам'ятає померлого і висловив згоду надати свідчення про померлого, але зараз перебуває у Італії, до України приїхати не може. Що можна зробити?
Відповідь:
У вашій справі буде призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
Експертам повинні бути надані усі можливі носії інформації про психічний стан підекспертного за життя.
Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, визначено, що об'єктами цієї експертизи є матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза (п. 8 Порядку).
Попросіть цього лікаря-ендокринолога, який зараз перебуває у Італії, посвідчити у Посольстві України в Італії письмові свідчення (заяву) щодо усіх відомих йому обставин про стан фізичного здоров'я спадкодавця, динаміку перебігу у нього цукрового діабету. Таку заяву він має вам надіслати поштою.
У суді заявіть клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових свідчень лікаря-ендокринолога як письмового доказу. Це буде не показання свідка, а саме письмовий доказ.
Звертаю увагу, що у такій заяві (письмових свідченнях) варто вказати «за місцем вимоги», «всім, кого це стосується» тощо. Не варто робити цю заяву як звернення до суду, бо суд може відмовити у приєднанні цієї заяви до матеріалів справи на тій підставі, що до суду звернулась особа, яка не бере участі у справі. Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернення до суду громадян, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Пропоную вашій увазі зразок клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи копії нотаріально завіреного письмового свідчення особи
До Nського районного суду
адвоката Стеценка Ю.В.
справа № ХХХХ
КЛОПОТАННЯ
Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - Суд) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд у здійсненні судочинства застосовує судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалося, що він керується своєю попередньою практикою і тлумачить Конвенцію та протоколи до неї, розглядаючи фактичні обставини конкретної справи в світлі вимог сьогодення (див. рішення Суду у справі S. A. Dangeville v. France, no. 36677/97, § 47, ECHR, 2002- III).
Звертаю увагу, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) Європейський Суд взяв до уваги нотаріально завірені заяви, підписані чотирма народними депутатами щодо голосування у Верховній Раді стосовно звільнення судді. Зокрема, у пункті 141 цього рішення зазначено: «Заявник скаржився, що парламент ухвалив постанову про його звільнення з посади з явним порушенням закону, допустивши зловживання при користуванні електронною системою голосування. Він стверджував, що під час голосування на пленарному засіданні щодо його звільнення з посади деякі народні депутати незаконно голосували за інших депутатів, які не були присутні у засіданні. На підтримку своєї скарги заявник послався на відеозапис провадження на пленарному засіданні у парламенті та на нотаріально завірені заяви чотирьох депутатів парламенту».
Ці нотаріально завірені заяви народних депутатів прийняті Європейським судом з прав людини як належні та допустимі докази, про що зазначено у п. 144 вказаного рішення: «Суд зазначає, що факти, які лежать в основі цієї скарги, підтверджуються доводами заявника, який спостерігав процес голосування на пленарному засіданні, чотирма завіреними заявами народних депутатів, а також відеозаписом провадження. Уряд не висунув будь-якого правдоподібного аргументу, за допомогою якого можна було б поставити під сумнів достовірність цих доказів. Зі свого боку, Суд не має підстав вважати ці докази ненадійними».
Громадянин Ізраїлю NNN був знайомий із особами, які беруть участь у справі, бо до 1995 року мешкав в Україні, близько спілкувався із померлим гр. П.І.О. до останніх днів його життя.
Гр. NNN зробив письмові свідчення, які нотаріально завірені.
Ці письмові свідчення стосуються психічного стану гр. П.І.І. у час, що передував укладенню спірного заповіту, а також після цього. Отже, це письмове свідчення гр. NNN стосується достовірності доказів, наданих позивачем і може бути визнано судом як письмовий доказ.
Згідно статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Пунктом 3 частини першої статті 215 ЦПК України передбачено, що судове рішення має містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.
Таким чином, достовірність доказів (відповідність їх дійсності) є предметом пізнавальної діяльності суду.
На підставі викладеного, у спростування доводів позивача прошу долучити до матеріалів справи копію нотаріально завіреного письмового свідчення громадянина Ізраїлю NNN.
Додатки: копія нотаріально завіреного письмового свідчення гр. NNN.
____________ адвокат Стеценко Ю.В.