2015-11-23 18:54:24
Святошинський районний суд м. Києва розглянув і задовольнив заяву про скасування заочного рішення, постановленого судом у 2012 р. Відповідач про існування цього спору і рішення суду не знав, поки не був зупинений під час руху на автомобілі. При перевірці по наявній у ДАІ базі було встановлено, що на автомобіль накладено арешт за постановою державного виконавця на виконання рішення суду.
У цій справі адвокат Стеценко Юрій представляв інтереси відповідача. Підготовлені адвокатом процесуальні документи викладені нижче.
Святошинський районний суд м. Києва розглянув і задовольнив заяву про скасування заочного рішення, постановленого судом у 2012 р. Відповідач про існування цього спору і рішення суду не знав, поки не був зупинений під час руху на автомобілі. При перевірці по наявній у ДАІ базі було встановлено, що на автомобіль накладено арешт за постановою державного виконавця на виконання рішення суду.
У цій справі адвокат Стеценко Юрій представляв інтереси відповідача. Підготовлені адвокатом процесуальні документи викладені нижче.
Святошинський районний суд м. Києва
Заявник (відповідач): Особа-1
адреса: м. Київ, вул. ХХХ, 10, кв. 5
Позивач: Особа-2
адреса: N
Третя особа: Особа-3
адреса: M
ЗАЯВА
про перегляд заочного рішення суду
У жовтні 2015 р. від працівника Державтоінспекції України мені стало відомо про накладення арешту на мій автомобіль. Я звернувся до державного виконавця, який виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Від державного виконавця я дізнався, що 05.07.2012 р. Святошинський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення по цивільній справі за позовом Особи-2 до мене, третя особа Особа-3 про захист прав споживачів, розірвання договору про виконання робіт, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій. Вказаним рішенням суду позов задоволено.
Із цим заочним рішенням суду і матеріалами справи я ознайомився у архіві Святошинського районного суду м. Києва.
Повідомляю, що до цього часу я не знав про розгляд вказаної цивільної справи у Святошинському районному суді м. Києва. Судових повісток про виклик у суд я не отримував. Це можна пояснити тим, що Позивач у позовній заяві вказав мою адресу: м. Київ, вул. ZZZ, 3. За цією адресою суд направляв мені кореспонденцію.
Але правильною адресою мого місця проживання є м. Київ, вул. ХХХ, 10, кв. 5. Це підтверджується відміткою у моєму паспорті про реєстрацію місця проживання, а також довідкою ф. 3.
Згідно Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів реєстрація місця проживання особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції (п. 1.2 Порядку).
Судом не направлялись судові повістки, а також копія заочного рішення за моїм зареєстрованим місцем проживання.
А отже, я не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Але за змістом ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення лише у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений.
Також звертаю увагу на неналежність доказів, якими Позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Зокрема, у матеріалах справи є копія договору № 2, який я, як суб'єкт підприємницької діяльності, начебто уклав із Позивачем. Але я такого договору не заключав і ніколи із Позивачем не мав відносин і не був знайомий.
На час укладення договору № 2 я вже не займався підприємницькою діяльністю, ніяких договорів не заключав як суб'єкт підприємницької діяльності.
Цей договір № 2, копія якого є у матеріалах справи, є фальшивим, бо там не правильно вказана моя адреса, а також мій ідентифікаційний номер. Банківський рахунок у банку «А», який вказано у договорі № 2, мені не належав.
Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Через те, що я не був присутній у судовому засіданні, Позивач надав до суду фальшивий документ, на підставі якого судом прийнято заочне рішення.
Крім того, у рішенні суду зазначається таке:
«Третя особа в судовому засіданні визнав заявлені позовні вимоги, вказував, що дійсно, ним під час його роботи в СПДФО Особа-1 одержано від позивача кошти як передоплату в виконанні зобов'язання по утепленню балкону квартири позивача, однак, роботи по утепленню балкона виконані не були, на даний час він не працює у відповідача, в подальшому третя особа в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу в його відсутності, при постановленні рішення суду покладався на розсуд суду, тому суд вислухавши думку представника позивача вважає можливим розглянути справу в його відсутності».
Заявляю, що із Особою-3 я ніколи не був знайомий, не мав ніяких відносин. Він ніколи не був моїм працівником. Як я вже зазначав вище, на час укладення договору № 2 я вже не займався підприємницькою діяльністю, за три роки до того подав документи на припинення підприємницької діяльності. Це підтверджується і наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому у графі «Стан фізичної особи-підприємця» записано «в стані припинення підприємницької діяльності»; також у графі «Дата реєстрації рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності» вказано дату подачі мною заяви про припинення підприємницької діяльності.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
А отже, Особа-3 повинен був підтвердити те, що він був моїм працівником. У справі нема копії його трудової книжки, трудового договору.
У справі є копія розписки Особи-3 про отримання ним коштів на виконання договору № 2. Але копія цієї розписки ніяким чином не доводить отримання мною цих коштів, а також наявність трудових відносин між мною і Особою-3. Ніяких повноважень у Особи-3 від мене на укладення правочинів і отримання готівки не було. У матеріалах справи нема доказів про це.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вважаю, що заочне рішення суду постановлено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд на момент розгляду справи вважав встановленими. Це стало можливим через повідомлення Позивачем суду неправдивих відомостей щодо місця мого проживання, а також надання фальшивих документів.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Про заочне рішення суду я дізнався після ознайомвлення із матеріалами справи у архіві Святошинського районного суду м. Києва. Це підтверджується моєю розпискою, яка є у матеріалах справи. Тому подаю цю заяву протягом 10 днів від дня ознайомлення із заочним рішенням суду.
Повідомляю, що я не маю більше статусу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Це підтверджується повідомленням державного реєстратора. Тому судовий збір сплачую як фізична особа - за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 27, 224, 228, 229, 231, 232 Цивільного процесуального кодексу України,
прошу:
1. Скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2012 р. по цивільній справі за позовом Особи-1 до мене, третя особа Особа-3 про захист прав споживачів, розірвання договору про виконання робіт, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.
2. Призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Додатки: 1) копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем, 2) копія паспорту заявника, 3) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, 4) копія повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, 5) копія довідки ф. 3, 6) дві копії заяви про перегляд заочного рішення з додатками, 7) документ про оплату судового збору.
Заявник (відповідач) ___________
Святошинський районний суд м. Києва
адвоката Стеценка Юрія Володимировича,
представника відповідача
ПОЯСНЕННЯ
Вважаю, що не можуть прийматися до уваги направлення повісток моєму клієнту за адресами, до яких він не має ніякого відношення. Зокрема, судом направлялись повістки за адресами: 1) м. Київ, вул. ZZZ, 3 (а.с. 15, 29, 40); 2) м. Київ, пр. WWW, 155, 2-й поверх адмінбудівлі ТОВ «Консервний Завод» (а.с. 38).
У одному повідомлені про вручення зазначається, що якась особа за мого клієнта отримала повістку по вул. ZZZ, 3 (а.с. 29). У іншому повідомлені про вручення зазначається, що якась особа ТОВ «Консервний Завод» отримала повістку по пр. WWW, 155 (а.с. 38).
Постає питання: яке відношення мій клієнт має до ТОВ «Консервний Завод» по пр. WWW, 155 у м. Києві? Ніяких матеріалів у справі про це нема. Очевидно, що цю адресу вказав Позивач і суд йому повірив.
Заявляємо, що ніякого відношення мій клієнт не має до адрес, на які судом направлялись повістки по вул. ZZZ, 3 і по пр. WWW, 155 у м. Києві. За цими адресами він не отримував повісток.
Звертаю увагу, що про місце проживання мого клієнта суд дізнався лише після отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 41 і 42). Про цей витяг і адресу місця реєстрації мого клієнта у м. Києві по вул. ХХХ, 10, кв. 5, суд оголосив у судовому засіданні 12.06.2012 р., що підтверджується журналом судового засідання (а.с. 44). Тобто лише після 12.06.2012 р. суд мав змогу направити судову повістку Відповідачу за його адресою місця проживання: м. Київ, вул. ХХХ, 10, кв. 5.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Отже, зі змісту цієї статті випливає, що суд зобов'язаний відкласти розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання відповідача, про якого нема відомостей, що йому вручена судова повістка. Після цього суд зобов'язаний повторно направити повістку відповідачу. Якщо той не з'явиться, суд має право постановити заочне рішення.
Згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам-підприємцям за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Виходячи із ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд міг постановити заочне рішення лише після двох направлень судових повісток Відповідачу за адресою м. Київ, вул. ХХХ, 10, кв. 5.
Але суд направив повістку після 12.06.2012 р. лише один раз 13.06.2012 р. Ця повістка не була отримана моїм клієнтом і була повернута до суду після 14.07.2012 р. (а.с. 47-48). Штамп відділення зв'язку із датою повернення 14.07.2012 р. стоїть на наклеєній на конверт довідці про причини повернення (досилання).
Отже, станом на 05.07.2012 р. у суду не було ніяких відомостей про вручення Відповідачу повістки. Це була лише перша повістка після встановлення судом місця його реєстрації. Тому у судовому засіданні 05.07.2012 р. у суду не було підстав постановляти заочне рішення: по-перше, суд не направляв двічі повістку, як встановлено ч. 4 ст. 169 ЦПК України; по-друге, повістка, направлена Відповідачу 13.06.2012 р., до суду повернулась лише після 14.07.2012 р., а тому не було відомостей про вручення чи невручення повістки. Тобто станом на 05.07.2012 р. у суду було лише підтвердження направлення повістки Відповідачу 13.06.2012 р. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд повинен був відкласти розгляд справи, а не постановляти заочне рішення.
Звертаю увагу, що у справі нема доказів того, що мій клієнт ухилявся від отримання повістки, направленої йому 13.06.2012 р. Невручення повістки могло статися і через неналежну роботу відділення зв'язку. Крім того, звертаю увагу, що до конверта приклеєно повідомлення про вручення із адресою Відповідача м. Київ, пр. WWW, 155, а не м. Київ, вул. ХХХ, 10, кв. 5 (а.с. 47)! Отже, можливо, працівники суду помилилися із зазначенням правильної адреси на повідомленні про вручення. Можливо, зроблено це навмисно. Працівник відділення зв'язку міг керуватися адресою, вказаною у цьому повідомленні про вручення. Але від цього права мого клієнта не повинні залежати.
Згідно ч. 1 ст. 227 ЦПК України відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Але суд направив копію заочного рішення моєму клієнту лише 07.08.2012 р., що вбачається із дати штампу відділення зв'язку на конверті (а.с. 56, 57). Копії рішення були направлені на вул. ZZZ, 3 та вул. ХХХ, 10, кв. 5. Звертаю увагу, що на конверті, направленому на вул. ХХХ, 10, кв. 5, неправильно записано одержувача, бо одна літера у прізвищі написана неправильно.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної вище статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду у справі «Совтрансавто Холдінг проти України» від 25.07.2002 р. вказано про недопустимість відмови розгляду судами звернень у зв'язку з недотриманням формальностей, передбачених законодавством. Це дає підстави для висновку, що заявник не вичерпав внутрішні засоби правового захисту. У цій справі Європейський Суд щодо поведінки українських судових органів вказав, що було б надзвичайним формалізмом дорікати заявнику через пропущення строку звернення до суду. Питання щодо строку звернення до суду повинно розглядатися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру (п. 81 рішення).
У рішенні Європейського Суду в справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 р., яким було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, визначено, що має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (п. 70).
Із усього вищевикладеного вбачається, що судом не було направлено Відповідачу жодного належного повідомлення. Для постановлення заочного рішення повинно було бути направлено дві повістки. Цього не зроблено. Направлена одна повістка із неправильною адресою у повідомленні про вручення. Текст заочного рішення суду направлено із неправильним зазначенням прізвища одержувача.
Вважаю, що за вказаних обставин було б надзвичайним формалізмом дорікати моєму клієнту в ухиленні від участі у справі. Доказів про його намагання ухилитися від розгляду справи нема. Правосуддя у правовій державі має здійснюватися за належною процедурою, належними доказами та за участі сторін. Тому прошу скасувати заочне рішення суду і розглянути у судовому засіданні позов Особи-2 до мого клієнта.
_________адвокат Стеценко Ю.В.
Суд задовольнив заяву відповідача, скасував заочне рішення. Справу призначено до розгляду.