Справа про приватизацію земельної ділянки

Мій клієнт звернувся до сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва. Спочатку користувачем ділянки була його дружина. Вона була членом садового товариства з 80-х років до дня смерті у 2000 році. На момент смерті ділянка не була приватизована. Чоловік продовжував користуватися ділянкою. Сплачував членські внески до садового товариства, оплачував споживання електроенергії.

Проте у відповідь мій клієнт отримав лист від сільської ради про те, що його заяву розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин. Комісія вирішила не подавати заяву позивача на розгляд сесії сільської ради. Відмовлено через те, що ця ділянка згідно з записом у земельно-кадастровій книзі рішенням виконкому сільської ради ще у 1999 році була передана у власність його померлій дружині.

Про таке рішення мій клієнт не знав. Запевняв, що дружина не могла за станом здоров'я приховати від нього намагання приватизувати земельну ділянку. Діагноз їй цього зробити не дозволяв - шизофренія. До того ж вона перебувала під постійним доглядом чоловіка, родичів, лікарів і сама нікуди з дому не виходила.

Мною було підготовлено позовну заяву до суду такого змісту:

До ХХХХ районного суду

Позивач: Лірник Костянтин Васильович

адреса: ХХХХ

Відповідач: Nська сільська рада

адреса: ХХХХ

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії

Позивач Лірник К.В. користується земельною ділянкою площею 0,08 га для ведення садівництва, що знаходиться на території садівницького товариства «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N.

Позивач звернувся до Nської сільської ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність для ведення садівництва та надання дозволу на виготовлення технічної документації стосовно відведення вказаних земельних ділянок.

Листом Nської сільської ради позивачу повідомлено, що клопотання про отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин. Комісія вирішила не подавати заяву позивача на розгляд сесії сільської ради. Відмовлено через те, що вказана земельна ділянка площею 0,08 га згідно запису у земельно-кадастровій книзі рішенням виконкому Nської сільської ради № 15 від 11.10.1999 р. передана у власність Лірник Лідії Сергіївні.

Вказані дії Відповідача є протиправними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Крім того, як передбачено частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межіх своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Основним нормативно-правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням названого кодексу, разом з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в ч. 3 вищеназваної статті).

Передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (пункт б ч. 1 ст. 12 ЗК України).

Земельним кодексом України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок у розмірі, не більше 0,12 гектара (пункт в ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Позивач вважає, що Відповідач, відмовивши у подачі його заяви на розгляд пленарного засідання сільської ради, діяв із порушенням порядку, передбаченого Законом України «Про місцеве самоврядування» і Земельним кодексом України. Адже саме він користується земельною ділянкою, вказаною у його заяві. Земельна ділянка, на яку претендує позивач, не перебуває у користуванні інших осіб.

Так, Лірник Лідія Сергіївна, яка згадується у листі Відповідача, була дружиною позивача. Вона користувалася земельною ділянкою площею 0,08 га для ведення садівництва, що знаходиться на території садівницького товариства «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N. Але право власності на цю ділянку вона не набула. Рішення № 15 виконком Nської сільської ради від 11.10.1999 р. про передачу у власність Лірник Л.С. земельної ділянки не приймав. 14.01.2000 р. Лірник Л.С. померла. Після її смерті земельною ділянкою користується Лірник К.В.

Таким чином, викладене Відповідачем у листі не відповідає дійсності. Крім того, за змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» заява Лірника К.В. щодо безоплатної передачі земельної ділянки повинна була бути вирішена Відповідачем виключно на пленарному засіданні сільської ради. Постійна комісія з питань земельних відносин таких повноважень не має.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень - Nська сільська рада, до виключної компетенції якої віднесено вирішення питання щодо безоплатної приватизації земельних ділянок, що належать їй на праві комунальної власності, не розглянула в місячний термін заяву позивача та не прийняла за результатами розгляду цього звернення належного та обґрунтованого рішення, в зв'язку з чим порушила право позивача на приватизацію земельної ділянки, що перебуває у його користуванні.

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Згідно пунктів 1 і 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З положень вказаних вище статей Законів випливає право позивача пред'явити в адміністративному позові вимогу про визнання протиправними дій Nської сільської ради та зобов'язання прийняти належні рішення на пленарному засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 17, 18, 79, 104, 105, 106 КАС України, ст.ст. 2, 3, 10, 25, 26, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 116, 118, 121 Земельного кодексу України,

П Р О Ш У:

1. Визнати протиправними дії Nської сільської ради щодо відмови у прийнятті рішення за заявою Лірник Костянтин Васильович про надання у власність земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N та надання дозволу на виготовлення технічної документації стосовно відведення вказаної земельної ділянки.

2. Зобов'язати Nську сільську раду розглянути на пленарному засіданні з прийняттям рішення питання про надання Лірнику Костянтину Васильовичу у власність земельної ділянки площею 0,08 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N та надання дозволу на виготовлення технічної документації стосовно відведення вказаної земельної ділянки.

3. Стягнути з Nської сільської ради на користь Лірника Костянтина Васильовича судові витрати.

Додатки:

1.      Копія листа Nської сільської ради.

2.      Копія свідоцтва про шлюб.

3.      Копія свідоцтва про смерть Лірник Л.С.

4.      Копія заяви Лірника К.В. до садівничого товариства «Добробут» про прийняття до садівничого товариства.

5.      Копія довідки про членство Лірника К.В. у садівничому товаристві «Добробут».

6.      Копія позовної заяви з додатками для відповідача.

7.      Квитанції про оплату судового збору.

____________ К.В.Лірник

Аби довести неможливість дружини мого клієнта за станом здоров'я приватизувати земельну ділянку, я звернувся із адвокатським запитом до сільської ради про отримання копій земельно-кадастрової книги щодо записів про прав його дружини на ділянку. У відповідь отримав щось схоже на сторінки канцелярської книги. Виглядало це як табличка із графами «П.І.П.», «Місце проживання», «Цільове призначення земельної ділянки», «Площа земельної ділянки (га)», «Місце розташування», «Форма власності», «Рішення (договір, свідоцтво) про надання (купівлю, дарування, спадщини) землі», «№ і дата реєстрації державного акту чи договору оренди». У цій табличці було записано прізвище дружини мого клієнта, площа ділянки і вказано номер рішення виконкому сільської ради, за яким начебто було передано у приватну власність ділянку. Будь яких відміток щодо форми власності, наявності державного акту чи договору оренди табличка не містила.

Наступним адвокатським запитом я запросив копію рішення виконкому «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» за 1999 рік. Однак у листі-відповіді зазначалось про передачу рішення до архіву районної адміністрації. У райадміністрації мені нарешті надали копію. У рішенні наводився список членів садового товариства, яким передано у власність земельні ділянки для ведення садівництва та їх площі. Також я спробував витребувати від сільської ради копію звернення дружини мого клієнта до сільської ради щодо приватизації ділянки, а також виданий їй державний акт на право приватної власності на землю. Проте сільська рада надала відповідь, що книги реєстрації державних актів, які велись на той час, передані до відділу земельних ресурсів; звернення дружини мого клієнта у 2007 році було знищено. Аби це перевірити у першому судовому засіданні я заявив таке клопотання:

До ХХХХ районного суду

адвоката Стеценка Ю.В.,

представника позивача Лірника К.В.

КЛОПОТАННЯ

Згідно з листом Nської сільської ради клопотання позивача про отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин. Комісія вирішила не подавати заяву позивача на розгляд сесії сільської ради через те, що земельна ділянка площею 0,08 га за вказаною адресою згідно із записом у земельно-кадастровій книзі за рішенням № 15 виконкому Nської сільської ради від 11.10.1999 року передана у власність Лірник Лідії Сергіївні.

Постають питання: яке правове значення має запис у земельно-кадастровій книзі відповідача? Якщо земельна ділянка передана у власність Лірник Л.С., то яким правовстановлюючим документом підтверджується це право власності?

На мій адвокатський запит про надання копії земельно-кадастрової книги із записом про те, що земельна ділянка площею 0,08 га, яка знаходиться на території садівницького товариства «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N, передана у власність Лірник Л.С., а також копії рішення № 15 виконкому Nської сільської ради від 11.10.1999 року про передачу їй у власність вказаної земельної ділянки, сільська рада листом повідомила, що видати копію рішення виконкому не може, бо він переданий на зберігання до архівного відділу районної державної адміністрації. Також надано копії сторінок із земельно-кадастрової книги, у якій є відомості щодо Лірник Л.С.

Звертаю увагу, що відповідно до п. 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15, чинного до 2012 року, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподаську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Отже, вказана земельно-кадастрова документація містить інформацію про власників землі і землекористувачів. Право власності на землю підтверджується правовстановлюючим документом. Звертаю увагу, що графи «Форма власності», «№ і дата реєстрації державного акту чи договору оренди» копії сторінки із земельно-кадастрової книги, яку надав відповідач, не заповнені. Тобто ця книга, на яку посилається відповідач, не містить інформації про підстави набуття права власності Лірник Л.С. на земельну ділянку. Щоб перевірити це я направив адвокатський запит відповідачу, аби він повідомив, чи видавався Лірник Л.С. державний акт на право власності на земельну ділянку. Також я просив надати копію звернення Лірник Л.С. до сільської ради про передачу земельної ділянки.

У відповідь отримано листа про те, що надати відомості щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку Лірник Л.С. та повідомити коли і за яким номером цей акт зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю сільська рада не може, оскільки книги реєстрації державних актів, які вона вела до 01.01.2002 року, передані до відділу земельних ресурсів. Із 01.02.2002 року реєстрацію та видачу Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки проводив відділ земельних ресурсів та інші державні органи. Які конкретно органи, відповідач не вказав. Також відповідач повідомив, що знищив  заяву Лірник Л.С. відповідно до акту від 19.03.2007 року.

Однак зрозуміло, що якби Лірник Л.С. видавався державний акт на право приватної власності на землю, то підставою цього було б рішення сільської ради, а тому графа «№ і дата реєстрації державного акту чи договору оренди» у земельно-кадастровій книзі щодо Лірник Л.С. була б заповнена.

Крім того, законом передбачено особисте звернення особи до сільської ради про передачу земельних ділянок у власність або надання їх у користування (статті 116 і 118 ЗК України). Лірник Л.С. за станом психічного здоров'я не могла звернутись до сільської ради, бо вона хворіла на шизофренію. Вона проходила неодноразово лікування у психіатричних закладах, потребувала постійного догляду чоловіком. Під час чергового розладу у 2000 році вона вчинила самогубство (повішання), про що вказано у свідоцтві про її смерть.

Лірник Л.С. не мала правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Тому для дослідження правового значення наданої відповідачем копії сторінки земельно-кадастрової книги потрібно дослідити акт від 19.03.2007 року "Про вилучення для знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню 1998 - 2007 рр.", на який посилається відповідач, а також перевірити наявність у відповідача земельно-кадастрової документації щодо права приватної власності на землю Лірник Л.С. Ці матеріали можуть бути письмовими доказами у справі.

Вважаю, що неконкретна відповідь відповідача у листі щодо наявності державного акту, а також органу, якому відповідач передав земельно-кадастрову документацію слід розцінювати як намагання уникнути відповідальності за відмову позивачеві у прийнятті рішення про надання у власність земельної ділянки. Сам відповідач повинен знати, кому було передано вказані документи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 69-71, 79 КАС України,

прошу:

1. Долучити до матеріалів справи копії моїх адвокатських запитів до відповідача, до районної державної адміністрації, а також копії листів-відповідей.

2. Витребувати від Nської сільської ради копію акту від 19.03.2007 року "Про вилучення для знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню 1998 - 2007 рр.".

3. Витребувати від Nської сільської ради копії земельно-кадастрової документації щодо права приватної власності Лірник Лідії Сергіївні на земельну ділянку площею 0,08 га для ведення садівництва, що знаходиться на території садівницького товариства «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 в селі N.

Додатки: копії адвокатських запитів (3 шт.), копії листів-відповідей (2 шт.).

____________ адвокат Стеценко Ю.В.

Це клопотання судом було задоволено. Але під час наступного засідання представник сільської ради нічого до суду надати не зміг. Будь-що сказати, чи видавався державний акт дружині мого клієнта, також не зміг. Під кінець засідання сказав, що у листі сільської ради, яким відмовлено розглянути заяву мого клієнта на засіданні сесії зроблено помилку: земельна ділянка передавалась його дружині не у власність, а у користування! Якихось доказів оформлення цього права користування до суду не було надано.

Із таким «багажем» суд закінчив дослідження обставин справи. Нижче наводжу свій виступ у дебатах.

До ХХХХ районного суду

адвоката Стеценка Ю.В.,

представника позивача Лірника К.В.

ВИСТУП У ДЕБАТАХ

Як підставу відмови Nської сільської ради розглянути на засіданні сесії звернення Лірника К.В. щодо передачі земельної ділянки у власність вказано, що ця земельна ділянка передана у власність його померлій дружині Лірник Л.С.

У судовому засіданні представник сільської ради вказав на помилку і повідомив, що померлій дружині позивача Лірник Л.С. земельна ділянка передавалась у користування. Але будь-яких доказів (наприклад, копію рішення сільської ради, договору) до суду не надав. Крім того, у матеріалах справи є копія рішення № 15 виконкому Nської сільської ради від 11.10.1999 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність". У списку громадян у цьому рішенні зазначено і Лірник Л.С.

Звертаю увагу, що згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

У 1999 році діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року № 56, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056, за яким визнавалось, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це діяльність спрямована на забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Але будь-яких доказів реєстрації права власності або іншого речового права на земельну ділянку за Лірник Л.С. відповідач не надав.

Згідно частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поскільки відповідач не може надати доказів державної реєстрації будь-яких прав Лірник Л.С. на земельну ділянку, то посилання на передачу їй ділянки у власність у листі є неналежними. Тому просимо їх не брати до уваги.

Вважаю, що наявність прізвища Лірник Л.С. у рішенні № 15 виконкому Nської сільської ради від 11.10.1999 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» має зовсім інше правове значення щодо предмету спору. Для Відповідача це може лише свідчити, що Позивач не зазіхає ні на чию чужу земельну ділянку. Про те, що у сільській раді знали про користування Лірником цією земельною ділянкою свідчить довідка, видана сільським головою, у якій вказано таке: «Довідка видана виконкомом Nської сільської ради Лірнику Костянтину Васильовичу про те, що на земельній ділянці площею 0,08 га для ведення садівництва в СТ «Добробут» по вул. Плодовій, 2, діл. 18 комунікації сільського призначення відсутні». Чого б це сільський голова видавав таку довідку особі, яка не має ніякого відношення до конкретної ділянки? Зрозуміло, що якщо вказано про відсутність комунікації сільського призначення, то сільський голова знає, де вони проходять і де знаходиться ця ділянка.

2. Щодо посилань Відповідача на земельно-кадастрову книгу.

Вважаю безпідставним посилання Відповідача на земельно-кадастрову книгу, згідно запису у якій ділянка була передана у власність Лірник Л.С.

По-перше, навіть якби у Лірник Л.С. не було правовстановлюючого документу на ділянку, але вона зверталася до Відповідача про її приватизацію, і Відповідач надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це передбачено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, то тоді можна було б говорити, що Відповідач мав підстави робити якісь помітки у книзі чи журналі, яку він називає «земельно-кадастровою книгою». Але Лірник Л.С. ніколи не зверталася до Відповідача щодо передачі їй у власність земельної ділянки. Лірник Л.С. за станом психічного здоров'я не могла звертатись до сільської ради. Вона проходила неодноразово лікування у психіатричних закладах, потребувала постійного догляду чоловіком. Під час чергового розладу у 2000 році вона вчинила самогубство (повішання), про що вказано у свідоцтві про її смерть. Відповідач не зміг надати жодного доказу про звернення Лірник Л.С. із заявою про передачу їй земельної ділянки.

По-друге, копії сторінок, які Відповідач називає «земельно-кадастровою книгою» не мають ніякого правового значення.

Звертаю увагу, що відповідно до п. 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15, чинного до 2012 року, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподаську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Лірник Л.С. не мала державного акту на земельну ділянку. Відповідач не зміг надати жодного доказу з приводу цього.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

А тому просимо критично поставитись до посилання Відповідача на ті сторінки, які Відповідач називає «земельно-кадастровою книгою». Це може бути канцелярська книга, книга для записів тощо. У судовому засіданні представник Відповідача пояснив, що ці сторінки є інформативними для сільської ради. Але ж вони не мають ніякого правого значення для інших осіб у підтвердження титулу щодо прав на землю. Вважаю, що ці сторінки із записами Відповідача не є належними та допустимими доказами для підтвердження відмови у розгляді звернення Позивача на пленарному засіданні сільської ради.

Звернення мого клієнта до суду обумовлено неналежним порядком розгляду його заяви про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва. За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» заява Позивача щодо безоплатної передачі земельної ділянки повинна була бути вирішеною Відповідачем виключно на пленарному засіданні сільської ради. Постійна комісія з питань земельних відносин таких повноважень не має.

Звичайно, що на пленарному засіданні сільської ради громадянину, який звертається щодо приватизації земельної ділянки, може бути відмовлено. Але ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено виключний перелік відмови органу місцевого самоврядування надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Жодна із цих підстав не може бути застосована щодо звернення мого клієнта. Аби не сталося так, при задоволенні позову Лірника К.В. сільська рада на пленарному засіданні сільської ради відмовить через ту ж підставу, що начебто вказана земельна ділянка згідно запису у земельно-кадастровій книзі передана у власність Лірник Л.С., прошу надати оцінку наявності підстав для посилань Відповідача на те, що він називає «записом у земельно-кадастровій книзі». Прошу Вас у мотивувальній частині постанови суду вказати про безпідставність таких посилань сільської ради, оскільки ніяких доказів того, що земельна ділянка передана у власність Лірник Л.С. до суду не надано. Наведення таких аргументів унеможливить для сільської ради відмовити Лірнику К.В. за тією ж підставою, але із винесенням рішення на сесії ради.

3. Щодо змісту позовних вимог Лірника К.В.

Згідно принципу диспозитивності, закріпленому у ч. 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовними вимогами Лірника К.В. є зобов'язати сільську раду розглянути на пленарному засіданні з прийняттям рішення питання про надання у власність земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення технічної документації стосовно відведення вказаної земельної ділянки.

Право Позивача на те, що за його зверненням сільська рада має прийняти рішення обумовлено обов'язком ради прийняти таке рішення на пленарному засіданні сесії. Цей обов'язок Відповідача закріплений пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Звертаю увагу, що згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для захисту прав Лірника К.В. не можна задовольнити вимоги шляхом зобов'язання ради розглянути заяву Лірника К.В. «в порядку, встановленому законодавством». По-перше, тому що процедура розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки встановлена пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». По-друге, формулювання «у порядку, встановленому законодавством» є неконкретним. Воно дає можливість Відповідачу по різному трактувати порядок розгляду такого звернення. Наприклад, на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, як це вже було зроблено. Або надати відповідь у порядку Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію» тощо. Аби забезпечити реальний захист прав Позивача необхідно зобов'язати сільську раду розглянути його заяву на пленарному засіданні з прийняттям рішення стосовно питання про надання у власність земельної ділянки.

Серед позовних вимог немає вимоги щодо зобов'язання Відповідача передати земельну ділянку Лірнику К.В.

На підставі вище наведеного прошу задовольнити позовні вимоги мого клієнта.

Дякую за увагу.

____________ адвокат Стеценко Ю.В.

Позовні вимоги мого клієнта суд задовольнив. Сільська рада це рішення не оскаржувала.