У цій справі я представляв інтереси відповідача ТОВ «А», яке було споживачем електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії. Позивачем був постачальник електроенергії за цим договором - ТОВ «Енергетичне об'єднання», яке звернулось до господарського суду із вимогами про внесення змін до договору. Позов був обґрунтований внесенням змін до Правил користування електричної енергією. Для відповідача такі зміни договору потягли б зміну класу напруги споживача із першого на другий, а отже й збільшення тарифу за електроенергію. До суду я подав пояснення такого змісту:
До Господарського суду м. Києва
представника ТОВ «А»
адвоката Стеценка Ю.В.
ПОЯСНЕННЯ
Згідно договору про постачання електричної енергії (далі - Договір № 1) ТОВ «Енергетичне об'єднання» постачає електричну енергію ТОВ «А».
Постачання електричної енергії здійснюється на об'єкт відповідача через технологічні електричні мережі, які належать ТОВ «РВ» (основному споживачу та власнику технологічних електричних мереж), на умовах договору про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір № 2).
При цьому, згідно діючих умов вказаних договорів точка продажу електричної енергії для об'єкту відповідача встановлена на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «Енергетичне об'єднання» та ТОВ «РВ» (див. Додаток «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», Додаток «Схема електроустановки», Додаток «Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача» до Договору № 1, Додаток «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача» до Договору № 2). Звертаю увагу, що вказані додатки до Договору № 1 погоджено із ТОВ «РВ».
ТОВ «Енергетичне об'єднання» звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «А» з вимогами внести зміни до Договору № 1, виклавши додатки до нього «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу», «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача», «Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача», «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді.
В обґрунтування позову зазначено, що можливість встановлення точки продажу електричної енергії відповідачу на межі балансової належності електричних мереж постачальника електроенергії та основного споживача була передбачена пунктом 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 в редакції, що діяла на момент укладення Договору № 1. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.02.2010 р. № 105 до пункту 1.4 Правил внесені зміни, та визначено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Як видно із позовної заяви, на думку позивача, необхідність внесення змін у додатки «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», «Розрахунок втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача» та «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін» викликана необхідністю визначення точки продажу електричної енергії, яка установлюється на межі балансової належності електроустановок відповідача відповідно до вимог пункту 1.4 Правил. Внесення змін у додатки «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу» викликано також вимогами пункту 1.4 Правил щодо визначення точки продажу електричної енергії відповідачу, яка установлюється на межі балансової належності електроустановок відповідача та ТОВ «РВ», і у зв'язку із цим, зміною ступеню напруги зі 110 кВ на 0,4 кВ та класу напруги об'єкту відповідача з першого на другий.
Зміна класу напруги споживача обумовлена тим, що при встановлені точки продажу електроенергії відповідачу на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «Енергетичне об'єднання» та ТОВ «РВ» (як передбачено діючою редакцією Договору № 1) відповідач отримує електричну енергію в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 110 кВ і відповідно до пункту 3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 р. № 1052, такий споживач відноситься до 1-го класу напруги. Однак, на думку позивача, на межі балансової належності електроустановок відповідача ступінь напруги складає 0,4 кВ, і такий споживач, відповідно до пункту 3.2 вказаного Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, відноситься до 2-го класу напруги.
Вважаю позов ТОВ «Енергетичне об'єднання» безпідставним та необґрунтованим. Так, зміни Правил користування електричною енергією, на які посилається позивач (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.02.2010 р. № 105), були внесені до Правил після укладення сторонами Договору № 1 про постачання електроенергії та Договору № 2 про спільне використання технологічних (електричних) мереж. Обидва договори були укладені відповідно до діючого законодавства.
Ст. 188 ГК України, на яку посилається позивач, стосується виключно порядку внесення змін до господарських договорів і ця норма закону не встановлює підстави внесення змін до договорів за рішенням суду у випадку недосягнення сторонами згоди, що трапилось в нашому випадку.
Згідно п. 9.3 Договору № 1 договір може бути розірваний (змінений) за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначену законодавством України. Тобто підстави для зміни договору в односторонньому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» відсутні як і підстави для зміни Договору № 1 в судовому порядку з огляду на таке.
Так, вважаю, що позивачем не надано доказів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «А» порядку укладення господарських договорів, як і доказів порушення ТОВ «А» будь-яких умов Договору № 1, а тим більш істотних умов. Крім того, ТОВ «Енергетичне об'єднання» не надало будь-яких економічних обґрунтувань витрат на переведення ТОВ «А» з 1-го класу на 2-й клас напруги і збільшення у зв'язку з цим ціни електроенергії тому, що фактично ТОВ «Енергетичне об'єднання» ніяких витрат не понесло і не могло понести. Не змінились ні технологічні мережі передачі електроенергії, ні підстанції, ні якість поставляємої електроенергії.
Таким чином у ТОВ «Енергетичне об'єднання» відсутні передбачені законодавством підстави для зміни чи розірвання Договору № 1 у судовому порядку.
Навпаки ТОВ «А» за весь час дії Договору № 1 з 2008 року не допускало порушень його умов, а тим більше істотних порушень. У Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» відсутні будь-які акти передбачені пунктом 3.1.10 Договору № 1 або претензії про порушення ТОВ «А» вимог енергоспоживання. Підстав передбачених розділом 6 Договору № 1 для обмеження та припинення електропостачання у ТОВ «Енергетичне об'єднання» також не було.
ТОВ «А» своєчасно згідно умов Договору № 1 сплачувало ТОВ «Енергетичне об'єднання» платежі за спожиту електроенергію навіть з переплатою кожного місяця, що підтверджується рахунками позивача і платіжними дорученнями відповідача. Звертаємо увагу, що у всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» заявлялась до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «А» спожита електроенергія за 1-м класом напруги по тарифу 1-ї групи, а не по 2-му класу напруги та тарифу 2-ї групи, як того вимагає Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» у позовній заяві.
Також ТОВ «А» сплачувало рахунки, виставлені ТОВ «РВ», за використання технологічних мереж відповідно до Договору № 2.
Згідно ч. 2 ст. 713 ЦК України до договору про постачання енергетичними ресурсами через приєднані мережі застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір постанови, якщо інше не встановлено законом. Законодавством інше не встановлено.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець (ТОВ «А») зобов'язаний оплатити тариф (електроенергію) за ціною встановленою у договорі.
Таким чином ТОВ «А» виконувало свої зобов'язання належним чином відповідно загальних умов виконання зобов'язань, передбачених ст. 526 ЦК України, сплачуючи спожиту електроенергію згідно умов Договору № 1 та заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» рахунків. Вважаю, що ТОВ «Енергетичне об'єднання» не має ніяких підстав для зміни умов діючого між сторонами Договору № 1 в судовому порядку.
Звертаю увагу, що після відхилення Товариством з обмеженою відповідальністю «А» запропонованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» додаткової угоди про внесення змін до Договору № 1, ТОВ «Енергетичне об'єднання» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «А» додаткову угоду з інших питань ніж ті, які викладені у спірній попередній додатковій угоді, а саме додаткову угоду щодо затвердження графіків обмеження та автоматичного відключення на 2012-2013 рр., яку ТОВ «А» погодилось укласти. В цій додатковій угоді зазначено, що решта умов Договору № 1 залишаються незмінними і є обов'язковими для виконання сторонами. Зазначені факти є доказом того, що ТОВ «Енергетичне об'єднання» в подальшому відмовилась від внесення змін до Договору № 1, запропонованих раніше в додатковій угоді, тому що наступні дії свідчать про відміну попередніх дій, тобто про відкликання пропозиції (оферти), що випливає із суті зазначених вище обставин (ч. 3 ст. 641 ЦК України).
До того ж за аналогією закону (ст. 8 та ст. 1254 ЦК України) волевиявлення сторони, яке було зроблено пізніше скасовує попереднє волевиявлення повністю або у тій частині, в якій воно суперечить попередньому.
Частинами 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України допускається зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не впливає із суті зобов'язання.
Зі змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявність підстав, передбачених договором або законом. Договір та законодавство таких підстав Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» не надають, оскільки зміни до п. 1.4 та п. 1.7 Правил користування електроенергією були внесені постановою НКРЕ від 25.12.2008 р. № 1449 після укладення між сторонами Договору № 1.
Ані зазначені Правила користування електроенергією, ані Порядок визначення класів споживачів, ані Закон України «Про електроенергетику», ані умови Договору № 1 не містять імперативних приписів щодо обов'язкового внесення змін до договорів про постачання електроенергії, укладених до внесення відповідних змін у чинне законодавство.
Позивач також не надав достатнього обґрунтування необхідності винесення змін до договору з огляду на положення ст.ст. 651, 652 ЦК України.
Позивачем не надано доказів понесених витрат та шкоди від зміни класів напруги і групи тарифу з 1-го на 2-й, тому ТОВ «Енергетичне об'єднання» ніяких витрат та шкоди не зазнало. Пропонуючи внести зміни в договір щодо зміни класів напруги і тарифів, позивач не довів, що зазнали зміни технологічні мережі, підстанції або якість поставляємої електроенергії.
З урахуванням викладеного, позов ТОВ «Енергетичне об'єднання» слід визнати необґрунтованим і в його задоволені відмовити.
Господарський суд відмовив у задоволені позову ТОВ «Енергетичне об'єднання». На апеляційну скаргу я підготував такий відзив:
До Київського апеляційного
господарського суду
представника ТОВ «А»
адвоката Стеценка Ю.В.
ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
У апеляційній скарзі ТОВ «Енергетичне об'єднання» вказано, «що при ухвалені рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права України та зроблені невідповідні висновки щодо обставин справи».
Такий висновок апелянта вважаємо безпідставним із огляду на наступне.
1. Із норм матеріального права апелянт називає лише пункти Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28. При цьому посилається на зміну обставин, як підставу для внесення змін до договору. Так, на стр. 4 апеляційної скарги апелянт пише: «договірні відносини із Відповідачем не приведені у відповідність до правил із урахуванням обставин, що змінилися на сьогоднішній день.
Враховуючи наведене, на сьогоднішній день змінилися умови при яких позивач поставляє електричну енергію відповідачу через технологічні мережі основного споживача».
Зміною обставин позивач називає внесення згідно постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 р. № 1449 змін до п. 1.4 Правил користування електричною енергією.
У позовній заяві ТОВ «Енергетичне об'єднання» в обґрунтування внесення змін до договору зроблено посилання на ч. 2 ст. 651 ЦК України, але насправді наведено зміст ч. 2 ст. 652 ЦК України. Позивач пише: «Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом».
Насправді у ч. 2 ст. 651 ЦК України вказано про істотне порушення договору другою стороною, як підставу для зміни договору. Але позивачем не доводилось у суді першої інстанції істотність порушень відповідачем умов Договору № 1 про постачання електричної енергії (далі - Договір № 1). ТОВ «А» за весь час дії Договору № 1 не допускало порушень його умов, а тим більше істотних порушень. У ТОВ «Енергетичне об'єднання» відсутні будь-які акти передбачені пунктом 3.1.10 Договору № 1 або претензії про порушення ТОВ «А» вимог енергоспоживання. Підстав передбачених розділом 6 Договору № 1 для обмеження та припинення електропостачання у ТОВ «Енергетичне об'єднання» також не було.
Звертаю увагу, що ТОВ «Енергетичне об'єднання» у апеляційній скарзі і позовній заяві вказує на зміну умов і обставин, що не відповідає встановленій законодавцем підставі зміни договору. Про істотну зміну обставин, як умову зміни договору, вказано у ч. 2 ст. 652 ЦК України - якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
До того ж, крім наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України необхідна наявність ще однієї із двох умов: розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Про це зазначено у ч. 4 ст. 652 ЦК України.
Але у суді першої інстанції ТОВ «Енергетичне об'єднання» не намагалось довести наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України. Ніякими доказами не доведено, що Договір № 1 суперечить суспільним інтересам або потягнув для сторін (чи однієї з них) після внесення 25.12.2008 р. змін до п. 1.4 Правил користування електричною енергією шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Те, що Договір № 1 не суперечить суспільним інтересам і не тягне для позивача будь-яку шкоду підтверджується ще й тим, що із часу внесення змін до п. 1.4 Правил користування електричною енергією 25.12.2008 р. на протязі чотирьох років до теперішнього часу сторони керуються умовами вказаного договору. У всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання» заявлялась до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «А» спожита електроенергія за 1-м класом напруги по тарифу 1-ї групи, а не по 2-му класу напруги та тарифу 2-ї групи.
Апелянт пише на стр. 4 апеляційної скарги: «позивач сплачує ТОВ «РВ» певну вартість за використання його технологічних електричних мереж при постачанні електричної енергії Відповідачу». Однак це не відповідає дійсності. ТОВ «Енергетичне об'єднання» не сплачує ніяких коштів ТОВ «РВ» за використання його технологічних електричних мереж при постачанні електричної енергії ТОВ «А». Доказів про це до суду позивач не надав. Натомість ТОВ «А» сплачує рахунки, виставлені ТОВ «РВ», за використання технологічних мереж відповідно до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж, вчиненого між ТОВ «РВ» і ТОВ «А». У підтвердження цього до суду першої інстанції надані копії рахунків-фактур ТОВ «РВ» і актів приймання-передачі енергоресурсів.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж, вчинений між ТОВ «РВ» і ТОВ «А», є чинним. Позивачем не доведено його недійсність після внесення 25.12.2008 р. змін до п. 1.4 Правил користування електричною енергією.
Звертаю увагу на позицію Вищого господарського суду України щодо вирішення спорів у справах про внесення змін до договору, зокрема, висловлену у постанові від 08.07.2010 р. по справі № 32/569:
«Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суди оцінюють наявність умов, визначених ч. 2 цієї статті.
Тобто, підставою для відмови у позові про внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України може бути або не встановлення судом істотної зміни обставин, або за наявності істотної зміни обставин відсутні одночасно умови, визначені законодавчою нормою для внесення змін до договору» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/10373754).
У постанові від 18.05.2010 р. по справі № 7/210 Вищий господарський суд України вказав таке:
«Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не довів наявність істотних обставин, які відповідно до вимог частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, можуть бути підставою для внесення змін до договору» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/9988142).
Отже, на підставі викладеного вище вважаємо, що суд першої інстанції правильно застосував ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин і визначив, що позивачем не доведено істотності зміни обставин виконання сторонами умов Договору № 1, а також наявності умов, за яких договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Позивачем не наведено доводів і доказів щодо цієї норми ЦК України ні у позовній заяві, ні щодо спростування аргументів суду першої інстанції у апеляційній скарзі.
2. Правовідносини, пов'язані зі зміною договору врегульовані положеннями глави 53 Цивільного кодексу України, главою 20 Господарського кодексу України. Однак попри застосування судом першої інстанції вказаних норм, ТОВ «Енергетичне об'єднання» у апеляційній скарзі не наводить жодного аргументу щодо неправильності їх застосування.
3. У рішенні суду першої інстанції вказано: «Не змінились ні технологічні мережі передачі електроенергії, ні підстанції, ні якість електроенергії, що поставляється».
Апелянт не погоджується із цією тезою і зазначає на стр. 5 апеляційної скарги: «Зазначеним рішенням суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів зміни технологічних електричних мереж, підстанцій, електричної енергії, в результаті чого позивачем не доведено наявність будь-яких затрат, які б могли обґрунтувати зміну відповідачу точки продажу та переведення його на інший клас споживачів.
Даний висновок суду на думку позивача є помилковим, оскільки зміни до договору, що стосуються точки продажу електричної енергії та класу напруги споживача обумовлені безпосередньо відповідними нормативно-правовими актами, на які позивач посилається, дані зміни не мають жодного ані юридичного, ані технічного зв'язку із технічним станом технологічних електричних мереж, більш того, самих підстанцій».
Але якщо звернути увагу на графічне зображення наданих позивачем додатків, то легко можна побачити їх відмінність, у тому числі компонентів електричних мереж. Причину відмінностей із зображеннями, що містяться у чинних додатках до Договору № 1, позивач пояснити не може. Додатки із графічними зображеннями містять положення, з яких випливає необхідність перевірки їх спеціалістом. Наприклад, у Однолінійній схемі електропостачання об'єкта Споживача зазначено «Однолінійну електричну схему перевірив інспектор», але підпису та імені інспектора нема; у Схемі електроустановки вказано «заступник начальника з технічних питань», але місця роботи не вказано, підпису нема. Також у Схемі електроустановки вказано стороною основного споживача ТОВ «РВ», але ні підпису керівника, ні печатки нема. У Розрахунку втрат електричної енергії в мережах Споживача зазначено «Виконавець інспектор», але без вказівки імені, місця роботи і без підпису.
Позивач не наводить причину відмінностей із зображеннями схем, що підписані сторонами у якості додатків до діючого Договору № 1 - Схема електроустановки, Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача, Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах Споживача, будь-якого висновку спеціаліста з відповідного технічного питання щодо перевірки відповідності такого підключення вимогам ПУЕ, Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів та іншим нормативним документам з матеріалів справи не вбачається.
За змістом п.п. 3, 4 ч. 1, ч. 3 ст. 84 ГПК України, в мотивувальній частині рішення суду мають бути зазначені, зокрема, причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення, а в резолютивній частині - висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. При цьому у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору.
Відповідно до вимог п. 9.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, при цьому у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.
Але позивач не надав доказів належності змісту запропонованих ним додатків до Договору № 1.
З огляду на вище викладене, вважаю, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права України та правильно встановлені обставини справи. А тому прошу залишити рішення суду без змін, а скаргу скаргу ТОВ «Енергетичне об'єднання» без задоволення.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишив рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.